До того, як я познайомився з Марійкою, в мене було багато жінок. Але вона стала моїм першим справжнім коханням. Марійка відрізнялася якоюсь внутрішньою чистотою, від неї начебто випромінювало сяйво. Так мені тоді здавалося
До того, як я познайомився з Марійкою, в мене було багато жінок. Але вона стала моїм першим справжнім коханням. Марійка відрізнялася якоюсь внутрішньою чистотою, від неї начебто випромінювало сяйво. Так мені тоді здавалося.
У ній чудовим чином поєднувалася природна краса та аристократична витонченість. Дивлячись на неї, хотілося цитувати поетів.
Перша спроба познайомитися з дівчиною моєї мрії виявилася невдалою. Я як побачив її на вулиці, так одразу й вирішив бути рішучим. До цього такий спосіб завжди спрацьовував. А тут ні. Сказала, що не знайомиться на вулиці.
Гаразд, в мене навіть якийсь азарт розігрався. Я вирішив піти за нею слідом, щоб вона не помітила. Коли вона звернула в артсалон, я забіг за квітами до найближчої крамниці, схопив оберемок троянд і став чекати її у приймальні того самого салону. Чекати довелося довго. Там проходила якась виставка, тож свою незнайомку я побачив лише за годину.
Дивно, але вона мене впізнала. Виходить, я був їй цікавий. Я подарував букет і представився. Вона посміхалася, і здавалася вже більш прихильною. Телефон, проте не дала. Але обіцяла сходити зі мною у кіно, призначила час та місце зустрічі. Так розпочався наш роман.
Все було як у казці, так не схоже на мої колишні стосунки. Я швидко зрозумів, що Маша – саме та людина, з якою я хотів би пов’язати своє життя, створити сім’ю, завести дітей, і як це банально не звучить, постаріти разом.
Я познайомив Машу зі своїми батьками, чого не пропонував своїм попереднім пасіям. Мій батько був у захваті від моєї нареченої, а ось на обличчі мами я помітив певний сумнів.
Я думаю, будь-якій матері важко сприйняти той факт, що її син одружується, особливо якщо він єдиний. Будь-яка дівчина, навіть найгарніша, в очах матері здаватиметься негідною її сина. Просто мамі важко відпустити мене.
Коли ми з мамою залишилися наодинці, я запитав:
– Ну, як вона тобі?
– Симпатична, але якась ненадійна чи що…
Ця розмова не виходила у мене з голови довгий час. Справа йшла до весілля, про що ми офіційно оголосили друзям та родичам, а я все думав, чому мама так сказала.
Нарешті я вирішив зробити майбутній дружині невелике випробування. Може, звісно, це було підло з мого боку. Приводу для ревнощів вона мені ніколи не давала, а я все одно не міг довіряти їй на всі сто відсотків. Зараз думаю, що краще мати тоді взагалі б промовчала!
Я завів новий акаунт у популярній соцмережі та написав Маші:
– Вітаю!
– Доброго дня, чим зобов’язана? Ми знайомі?
– Поки що не знайомі, але цілком могли б.
– Мені це не цікаво.
– Чого ж це? Ви ж мене зовсім не знаєте. А раптом я цікавий співрозмовник і до того ж гарний собою?
– Я незабаром виходжу заміж.
– А до чого тут це? Я ж Вас не в РАЦС кликаю. Просто Ви мені дуже подобається, Марійка…
Так ми переписувалися близько двох тижнів. І моя Маша розповідала своєму інтернет-співрозмовнику такі потаємні речі, які не розповідала мені. Це було прикро. Вона й сама якось змінилася. Стала задумливішою, часто посміхалася, думаючи про щось своє.
Під маскою її нового віртуального знайомого я запросив Машу до ресторану. Я був практично на сто відсотків впевнений, що вона не погодиться, але виявився неправим. Вона погодилася. Сказала, що добереться сама, зі зрозумілих нам обом причин.
В той самий час я купив квитки в кіно і показав Маші. Вона любила ходити до кінотеатрів, особливо на прем’єри. Але в призначений день моя кохана сказала, що хвора і дуже шкодувала, що не зможе скласти мені компанію. Очікувано.
Я забронював столик, заздалегідь приїхав, сів спиною до дверей почав чекати. Вона навіть не спізнилася, хоча мене змушувала чекати майже завжди. А тут приїхала вчасно. Офіціант провів її до нашого столика, відсунув стілець, і тут вона побачила мене.
Настала німа сцена, якою позаздрили б багато професійних акторів. Потім мене обізвали «негідником», і кохання всього мого життя ходою пантери пішла до виходу. А я замовив собі міцних напоїв, гарячих закусок і чудово відзначив наш з нею розрив.
Більше ми не бачились. Речі, що були в моїй квартирі, вона забрала за моєї відсутності. Так навіть краще. І я не про що не шкодую. Якщо жінка напередодні весілля дозволяє собі флірт з іншим чоловіком, приймає запрошення повечеряти у ресторані, то що буде потім?
Розкішні гіллясті роги – зовсім не те, що я чекаю від сімейного життя. Тож, прощавай, Марійка! Мама мала рацію.
КІНЕЦЬ.