Мені ні перший чоловік, ні другий не дарували обручок, коли робили пропозиції, та я і жодного разу не брала на думку це. І з першим, і з другим просто пішли до загсу, потім зіграли весілля, та й усе.

Від обох чоловіків у мене по дитині, старшому 27 років, а молодшому 15 років. Заміж виходила у 20 та у 32 роки.

Із першим ми прожили 8 років, з другим 12 років. Розлучалися обидва рази з моєї ініціативи через зради обох чоловіків.

І ось рік тому я зустріла нового, який у мене без пам’яті закохався. Скажу прямо, що я за 4 роки вже звикла жити одна та й не хочу нікого для серйозних стосунків.

Старший син живе окремо, хоч і не одружений, молодший ще зі мною. Я жінка небідна і сильного плеча не потребую, тому відносини на відстані мене влаштували б.

З моїм теперішнім коханим зустрічаємось і іноді їздимо відпочивати, сини до нього нормально ставляться, близькістю він мене теж забезпечує – чого ще треба?

І ось нещодавно заговорив про одруження. Я, чесно сказати, до цього була не готова, особливо після того, як вигнала обох чоловіків через їхні гулянки на боці.

А сьогодні мій коханий приніс обручку. Я йому чесно сказала, мовляв, вибач, але я не хочу заміж.

Він засмутився і пішов. А я місця собі не знаходжу.

Вибачте за такі думки, які не можу зібрати до купи, просто нема з ким виговоритися, не розповідати ж про це своїм синам.

Мені вже майже 50 років, і я не хочу більше нікого обслуговувати в побуті і нічиї зради терпіти, а хочу пожити решту життя для себе. А на душі погано, що образила чоловіку, який з таким коханням вибирав обручку.

До речі обручка дуже гарна, така красива, з камінчиками, які грають на променяї сонця. Я була б рада носити таку обручку, як знак кохання. Але заміжжя дуже боюся.

КІНЕЦЬ.