Мені не дуже просто писати про це, адже справа стосується моєї сім’ї.

Але я не можу збагнути, як таке може бути, щоб мама одну доньку шкодувала, все робила для неї і допомагала, а в іншої лише брати могла.

Виходить так, що іншої дитини матері не шкода?

Я хотіла б, звісно, помилятися, але не знаю, чи права я в цьому питанні.

Почну свою розповідь з того, що моя мама живе в селі все своє життя.

Ми з моєю рідною сестрою Поліною вийшли заміж, зараз живемо в одному місті, в 30-ти кілометрів від мами.

У моєї сестри Поліни двоє дітей, вона нещодавно розлучилася з чоловіком, але він залишив їй з дітьми свою квартиру.

Чоловік моєї сестри платить чималі аліменти, та й так часто бачиться з дітьми і допомагає їм.

А ми з моїм чоловіком свою квартиру взяли в кредит, борг досі ще не виплатили, адже працює у нас в сім’ї один чоловік, я сиджу в декреті.

Мамі нашій до пенсії ще довго, але вона не може зараз ходити на роботу.

Вона каже, що ноги підводять її, важко зараз працювати, тому зараз сидить вдома.

Але вона ще тримає невеличке господарство, обробляє город, тому багато чого з продуктів має сама, дещо продає і має собі невеличку копійку.

Ми з чоловіком бачимо, що мамі важко зараз, що має недобре самопочуття, тому намагаємося допомогти їй чим можемо.

Ми часто оплачуємо мамі світло, я їй віддаю свій одяг, щоб вона не витрачалася, адже маємо однаковий розмір, купуємо продукти і ходимо в аптеку за свій кошт.

Ми зараз самі на всьому економимо, тому дуже допомагати мамі не можемо, але щомісяця тисячу-дві витрачаємо на неї стабільно.

Та останнім часом я стала помічати, що в мами немає тих речей, які ми купуємо для неї.

Гроші вона теж трохи відкладає, але їй не вистачає на елементарні речі.

А згодом виявилося, що вона своїй доньці, сестрі моїй щось умудряється з того давати.

Мама дуже шкодує Поліну завжди, адже вона без чоловіка виховує дітей, їй потрібніше, їй вони завжди пригодяться.

Поліна дуже часто скаржиться мамі на своє непросте життя і мама ладна останнє їй віддати, щоб їй легше жилося, а у себе забрати.

Я розумію маму, адже вона хоче допомогти своїй дитині, якій важко зараз в житті.

Але зовсім не розумію свою рідну сестру, яка ладна у мами взяти останню копійку, хоча живе не бідніше за мене.

Зараз ми з чоловіком навіть не знаємо, ви варто щось мамі тепер купувати.

Можливо, нехай Поліна мамі трохи допомагає, думаю пакет продуктів вона їй теж може привезти, тим паче, що має свій автомобіль.

Мама з сестрою просто звикли, що ми все маємо робити, їм так зручно, так усім добре, крім нас.

Я бачу, що мама зараз економить на собі, нічого для себе не купує і мені шкода її.

Але чи варто нам їй з чоловіком допомагати?

КІНЕЦЬ.