У цей час я, щиро кажучи, зовсім не розумію свого чоловіка.

Мені постійно здавалося, що люди повинні робити все заради поліпшення умов свого життя, так більшість моїх знайомих і родичів роблять, проте в нашій родині, мабуть, так ніколи не буде і це дуже прикро мені, насправді.

Останнім часом я постійно пропоную своєму чоловікові Дмитрові продати дві наших невеличких квартири, щоб купити трикімнатну квартиру за ці гроші, але він категорично не хоче, відмовляється зовсім від цієї ідеї.

Йому чомусь здається, що це не покращить наше з ним життя і ми лише більше втратимо, коли продамо своє житло, так як дві квартири перетворяться в одну.

А той факт, що вона в кращому районі, будинку і ремонті його зовсім не цікавить.

Адже мій Дмитро навіть толком пояснити мені не може свою точку зору.

Йому чомусь здається, що ось він правий і все, іншого варіанту і чути не хоче.

Дмитро мій вважає, що краще здавати одну нашу квартиру в оренду, а за гроші, які нам платитимуть квартиранти, нам буде жити краще, матимемо чималу копійку на життя, адже зараз дуже важкі часи.

А жити в малій квартирі при цьому, коли місця мало для усіх, хіба це нормально?

Я намагалася обговорювати цю проблему не лише зі своїм чоловіком, а й зі своєю рідною матір’ю, і вона дотримується такої ж думки, що і я.

Моя власна мама з татом ніколи не могли прийти до єдиного висновку, і тому завжди сперечалися просто так, без серйозних на то причин.

Ось зараз я сиджу з великим розумінням того, що все моє життя копіює життя моєї мами.

У мене точно такий же не дуже вдалий шлюб, де ми з Дмитром зовсім не розуміємо один одного і немає навіть найменшої надії на те, що ми коли-небудь порозуміємося з ним.

Можливо, мені варто стати менш критичною до свого чоловіка в тому, що він ніколи не погоджується зі мною, а буде відстоювати свою власну думку до останнього.

Якщо подивитися на моїх подруг, то вони з чоловіками хоч трохи знаходять порозуміння, але при цьому у них більше «сімейного» щастя.

Так, вони щасливі, але лише за рахунок своєї байдужості до думок один до одного і свого подальшого життя.

Вони не роблять ніяких дій, а тому їм добре.

Можливо, в цьому і полягає секрет хорошого сімейного щастя.

Непорозуміння з чоловіком, з яким все не так, але при цьому своїх варіантів немає, це не скасовує.

Якби Дмитро щось пропонував, задавав питання і по-справжньому був зацікавлений, то думаю мені було б простіше вирішити якесь питання.

А вже зовсім інша ж справа, що у нашому житті останнім часом немає ніяких змін на краще, адже все, що подобається мені – не подобається моєму чоловікові і навпаки.

Якщо щось не так, то міняти це не треба.

Якщо все добре, то тим більше.

Загалом, не знаю що буде, але мені здається наш шлюб не протримається довго, на жаль.

Все-таки я не зможу жити так, коли чоловік мене не розуміє і йому байдуже до всього, мені в будь-якому випадку доведеться прийняти своє рішення.

А якщо мене не будуть підтримувати, а тільки заважати, то нічим хорошим це не закінчиться.

Ми й досі так і не вирішили, що робити з квартирою, щоб всім було добре.

Мені здається, що чоловік тримається за свою квартиру лише тому, що б у разі розлучення, у нього залишився свій дах власний над головою і зі мною нічого не довелося б ділити.

Ну хіба це не так?

КІНЕЦЬ.