Я працюю кондуктором у нашому сільському автобусі, і що ранку ми з села їдемо до міста. Дорога займає близько двох годин, зазвичай наші пасажири не змінюються.

Ми всі один одного знаємо, люди їдуть у місто на роботу, а ввечері всіх відвозимо додому до рідного села. І тут посередині шляху до нас у автобус увійшла дивна компанія. Відразу скажу, що колись я їх не бачила, мабуть, міські тут заплуталися.

Їх було 5 людей, троє чоловіків та дві жінки. Поводилися вони просто вульгарно, а від усіх п’ятьох несло перегаром. Потрібно триматися подалі від таких компаній, але мені треба було взяти плату за проїзд.

Я підійшла до високого чоловіка з голим пузом і чемно попросила заплатити за проїзд. Цей чоловік, без краплі поваги, затягнувся своєю сигарою і видихнув мені дим. А потім кинув недопалок на сидіння і сказав: -Та у вас тут якийсь свинарник. Спочатку приберись тут добре, а потім я вирішу, платити тобі чи ні. І тут вся компанія засміялася.

Мене така поведінка дорослого чоловіка, м’яко кажучи, розлютила. І я знову попросила його сплатити за проїзд. -Ти що сліпа, не бачиш, що я інвалід?

Ось дивись одного фаланга на пальці не вистачає , мені тут безкоштовний проїзд забезпечений довічно. -Те, що ти інвалід і без пальця видно, — відповіла я.

Що ти там сказала? Ану йди сюди! І тут на мій захист став наш пенсіонер Ігор Степанович. Він підійшов до того нахабного пузатика, і миттю повалив його на підлоrу.

Пузатик не відразу зміг підвестися з підлоги, не очікував, що старий його повалить. Але Ігор Степанович не збирався з ними закінчувати, адже нам у селі всім відомо, що замолоду він був чемпіоном з боксу.

Ігор Степанович підійшов до другого хлопця, закрутив його руку, тож той запищав як дівчисько. -Платіть за проїзд, зараз же! — Наказав їм колишній боксер.

Зухвалі пики заплатили мені подвійну суму і вибігли з автобуса. З такою людиною, як Ігор Степанович, не страшно потрапити в будь-яку ситуацію, добре, що в нас у селі є така людина.

КІНЕЦЬ.