Я готова слухати критику людей, але сподіваюся почути хороші поради, які допоможуть мені вирішити проблему мою.

Справа в тому, що мій чоловік вже збирався одружуватися з іншою, вони багато років зустрічалися, вже все було готово до весілля, рідні повним ходом готувалися до святкування.

А потім я зустрілася з Дмитром.

Загалом, хочу щиро зізнатися, що я зробила все, щоб він залишився зі мною і залишив ту жінку.

Так і сталося.

Звісно, що непросто в такому зізнаватися, але я була ініціатором наших стосунків. Я щиро покохала Дмитра.

Мені з цією людиною було добре, я мріяла провести з ним все життя.

Згодом ми одружилися.

Але Дмитро, на жаль, до мене таких щирих та світлих почуттів не мав, як я, але постійно мені про це говорив.

Ставився чоловік до мене не дуже добре, часто маніпулював тим, що я так добре ставлюся до нього.

Я Дмитрові все пробачала.

І ніяк не могла залишити його, не уявляла себе без нього. Навпаки, постійно хвилювалася, щоб він не залишив мене, коли в нас були проблеми.

Я постійно намагалася йому догодити в усьому: смачно готувала, робила ранкову каву, намагалася зробити все, щоб його життя поруч зі мною було щасливе та цікаве, щоб він навіть ніколи не міг подумати про іншу, доглядала за собою, намагалася бути ідеальною дружиною і створити ідеальну сім’ю.

І тут, коли в нашій країні з 24 лютого почали відбуватися усі ці сумні події, на мене зійшло якесь незрозуміле прозріння.

Реально не знаю що сталося, але мене ніби підмінили, ніби хтось в одну секунду змінив мене і в мене вже не було такого натхнення до чоловіка, а відчувалася лише якась холодна байдужість.

Ми з Дмитром маємо двох дітей. Нашим дітям 6 і 3 років.

Я розумію, що просто розлюбила.

Дмитро дуже відчув це, він просто змінюється на очах.

Останнім часом чоловік вже і запрошує разом погуляти, і квіти дарує, і розказує як він мене кохає і завжди кохав.

А я не можу і все.

Лише постійно чекаю, щоб він повернувся якнайпізніше з роботи, а коли залишається спати в батьків, адже вони живуть в селі і чоловік буває їздить до них, то для мене взагалі свято.

Для усіх наших рідних та знайомих людей ми просто «сім’я на міліон».

Всі заздрять нам, подружки кажуть «де ти взяла такого чоловіка, чому нам так не щастить в житті, як тобі».

Дмитро дійсно дуже змінився, він став ідеальним чоловіком та батьком.

А я просто не можу з ним жити. Не можу себе примусити. Дратує кожен його рух.

Можливо в когось таке було і хтось може порадити щось. Зараз легко зруйнувати сім’ю. Але, як правильно бути?

КІНЕЦЬ.