Коли лікарі сказали Дмитру про цю жахливу новину, то він мало свідомість не втратив. Як взагалі такому можна повірити? Лише рік тому вони одружились, їхньому малюку лише пів рочки. Як тепер жити із немовлям на руках?

Тепер він мусить попрощатись із дружиною, побачити її останній раз. Він підійшов і все, що зміг сказати: «Будь ласочка, люба, якщо ти чуєш мене, повинна боротися за життя заради мене і головне заради нашого синочка. Я так тебе кохаю»

Лікарі довго та наполегливо намагались реанімувати Олену. Але вони нічого зробити так і не змогли.

За двадцять хвилин до лікарні під’їхала сестра Діми. Вона сама за професією була лікарем. Оглянувши жінку, помітила внутрішню кровотечу і разом із тутешніми лікарями почала оперувати її. Дмитро уже навіть не мав сил, аби вірити чи надіятись, що кохана прийде до тями.

Та приблизно за добу очі Олени розплющилися. Коханий показав їй дитину, сказав, що вона мусить боротися за життя заради цього щастячка. Та лікарі все ще говорили про можливі майбутні неврологічні проблеми і для нормального життя потрібна трансплантація серця.

Та з часом ставалось якесь диво. З дня на день стан Олени покращувався, а вже за місяць вона була удома і почувала себе прекрасно.

Дмитро не міг повірити у своє щастя. Лікарі досі не могли пояснити йому, як це сталось. Напевно, такий феномен породило кохання. Тому тепер потрібно жити і цінувати кожну хвилину життя.

КІНЕЦЬ.