Для невістки я була улюбленою свекрухою, а зараз вона мене просто ненавидить. Я майже щодня чула, яка вона прекрасна та добра. Нарешті мій син зустрів справжнє взаємне кохання. Принаймні так я думала тоді. Він із таким захопленням розповідав про неї і мені, і друзям. Вона була просто ідеальною для нього. Тому син вирішив одружитися. А я як любляча мати підтримала його вибір.

Зіграли чудове весілля. До речі, у дівчини виявились дуже гарні батьки. Ми з ними одразу потоваришували. Спочатку все було так добре, але за кілька місяців поступово все змінилося. Син із невісткою почали сваритися. Я, звісно, розуміла, що це їхній перший рік. Думала, що потім все минеться, адже всі сімейні пари сваряться, особливо в перший рік шлюбу.

Але я так переживала, так хотіла, щоб вони були просто щасливі разом. А цей вечір ще більше мене засмутив. Пізно ввечері до мене прийшов син із речами. Сказав, що йому треба переночувати, бо його дружина вигнала. Він провів у мене кілька днів, доки його дружина не прийшла і не забрала його назад. Така ситуація повторювалася знову і знову.

Коли невістка повідомила, що чекає дитину, я вирішила поговорити з ними. Я хотіла від щирого серця дати кілька порад, які допоможуть запобігти конфліктам. Виявилося, я зробила ще гірше. Вони сварилися все частіше і все частіше син ночував у мене.

Я бачила, як він страждає, як йому тяжко. Він уже не був тим щасливим хлопцем, у його очах було одне розчарування. Тому я порадила йому розлучитися. Я сказала, що батьком він буде чудовим, навіть якщо вони не житимуть разом. Син послухав, подав заяву на розлучення та зателефонував дружині.

Незабаром вона прибігла до мене і попросила допомоги. Вона хотіла, щоб я переконала сина цього не робити, щоб він не руйнував сім’ю. І

тоді я зізналася: “Це я порадила так зробити”. На моє зізнання невістка відреагувала скандалом. Вона нагрубила і звинуватила мене у втручанні у їхню родину. Тепер не знаю, чи правильно я вчинила, що дала таку пораду. Невістка мене ненавидить, та й синові краще не стало.

КІНЕЦЬ.