Якось Михайлу наснився дивний сон , що він краде їжу. Він пам’ятає зі сновидіння момент, коли він обережно озирнувся навколо, перш ніж швидко скласти все, що зміг знайти, у малу валізу. Він бачив, як ріже товсту грудинку на шматочки і як його дружина Марійка подає її з гірчицею та хлібом.

Він також поклав шматочок сиру, який Марійка любила, і поспішив піти…

Коли Михайло йшов, він почув голос позаду себе. Якийсь чоловік зажадав показати, що знаходиться всередині його валізи. Михайло прискорив крок, але голос продовжував звучати все голосніше та голосніше.

Валіза раптово відкрився, і їжа висипалася на землю, через що Михайло здригнувся і прокинувся. Він сів на своєму ліжку і попросив у Марійки води.

Він розповів їй свій сон і те, як все, що відбувається, змусило його відчути себе дуже ніяково. Вислухавши, Марійка розповіла йому про свою бабусю, яка вірила у знаки снів і в те, що їх не слід ігнорувати.

Вона запропонувала їм піти до церкви, щоб помолитися своїм янголами-охоронцям. Наступного дня вони пішли до маленької церкви, і незнайома стара бабуся передала Михайлу записку з молитвою.

Подружжя помолилося, поставило свічку, але коли вони обернулися, у церкві нікого не було. Михайло був здивований, але подружжя сприйняло це як добрий знак і вийшли з церкви з полегшенням.

З того часу щоразу, коли Михайло проходив повз церкву, він зупинявся, знімав капелюх, дивився на позолочені куполи та хрести і тричі хрестився. У нього більше ніколи не було бажання вкрасти їжу, не було таких дивних снів, і він вірив, що його янгол-охоронець завжди доглядає його.

КІНЕЦЬ.