Молода дівчина з бутика спідньої жіночої білизни очманіла, коли до відділу зайшла старенька в біленькій хустці із старомодним редикюлем у руках.

— Е, жінка, ви відділом не помилилися? Там далі коридором є те що вам потрібно і за низькою ціною. Чи ви подарунок для когось купуєте. Але тут і справді дорого – намагалася вона пояснити старенькій.

Та підняла брову і пішла рядами. Хвилин двадцять вона вибирала, думала і нарешті принесла комплект яскраво-червоного кольору.

-Ось цей мені загорни і рот прикрий. Так, я на себе вибирала – глузливо сказала старенька – А то дивлюсь у тебе від цікавості, аж слина капає – і розрахувавшись вийшла з бутіка.

Продавщиця не витримала і вискочила подивитися, куди ця дивна жінка пішла далі. І побачила, як та зайшла до відділу дорогого одягу. Вона похитала головою, ненормальна якась. Їй вже на той світ час готуватися, а вона вбрання скуповує.

У цей самий час, приголомшена дівчина з відділу есклюзивного вбрання, оберемками тягала сукні в примірювальну. Бабуся вийшла з бірюзовою коктейльною сукнею і наказала:

– Упакуйте – І тихо посміюючись пішла до перукарні.

Молодий хлопчина ліниво жуючи жуйку, сумував біля свого робочого місця. Бабуся зайшла та оцінивши обстановку, пішла прямо до нього.

– Хлопче, зроби бабусі гарну зачіску – і зняла хустинку.

Той із сумнівом подивився на рідкі сиві пасма і виніс вердикт: – Тут тільки коротка стрижка та фарбування.

Вона сіла зручніше і сказала: – Ну приступай.

До села вона їхала вже останнім автобусом. Ноги боліли, голова теж. Але вид фірмових пакетів радував її душу. Начебто все купила, що треба, Іван буде задоволеним. Навіть грошей, які вона довгі роки накопичувала, їй було не шкода. Це ж не для неї важливе, а для покійного чоловіка.

Вдома вона нашвидкуруч попила чаю і розклала покупки. Помилувалась ще раз і поклала в шафу. Вранці до неї прийшла сусідка та близька подружка Оксана.

– Ти де вчора була? Разів десять до тебе заходила, замок висів.

Галина відповіла: – У місто їздила, похоронне купувала.

Оксана здивувалася: – Так ти ще років десять тому вузлик зібрала.

Галина сіла і сказала: – Зібрати щось зібрала. А позавчора вирішила перевірити, чи все гаразд, чи не поїла міль, чи миші не погризли. Перевірила, все гаразд. А вночі сниться мені мій Іван і бурчить: «Ти мені за життя своїми панталонами, та сукнями своїми темними набридла. Я хочу, щоб ти до мене прийшла ошатна та красива». Ось я в місто і поїхала. Навіть зачіску зробила, дивися – і зняла хустку.

Оксана ахнула: – Прямо модель. Гарно то як, тобі дуже личить. Ти наче років двадцять скинула. Ну а одяг то покажи, цікаво ж.

Побачивши і мереживну білизну, сукню та босоніжки під колір, вона ще більше замовила.

– Ну, Галино, ти даєш. Ти уяви, як тебе обговорювати будуть.

Галя махнула рукою: – Та й чорт з ними, мені все одно буде.

Оксана запропонувала: – А давай настойки твоєї за обновки. Хоч і для сумного приводу.

Галина махнула рукою: – А давай.

Через годину Галина вбралася в нові речі і крутилася біля дзеркала: – Ну як тобі?

-Я теж помолодшати хочу, – відповіла Оксана.

Галина їй заперечила: – Так я купила для справи, а не по вулиці ходити.

Оксана повернула її до дзеркала: – Ти збожеволіла. У такому вигляді на той світ йти? Та ми з тобою ще молоді та красиві.

Через день по селу йшли дві шикарні жінки. Обидві в крислатих капелюхах і темних окулярах. Вони були задоволені, цілий день гуляли в парку і сиділи в кафе, де до них підсіли двоє немолодих чоловіків. Познайомились і навіть розпили пляшечку ігристого за знайомство. І домовилися зустрітись наступного тижня.

А вночі Галині знову наснився Іван. Він був задоволений і посміхався. Вона почала просити пробачення за все. За те, що не виконала його завіт і посміла познайомитися з іншим чоловіком. Він сказав одне слово: – Я ж казав, мені твої панталони ніколи не подобалися. І зник.