Дженні заборонили піти на дискотеку, і їй довелося вийти з дому через вікно. А коли вранці повернулася на неї чекав грізний погляд мами. Пройшов ще один навчальний рік закінчилися іспити. Дівчинка готувалася до випускного. Вбрання було обрано вже давно, а от зачіску вона ще не обрала.

Вона хотіла виглядати чудово, але не для того, щоб виділитися серед інших дівчат випускного, а скоріше для її хлопця, Матвія. У день випускного, мама скасувала комендантську годину, тому вони сиділи, обійнявшись довго. Матвій не став робити їй пропозицію (як вона думала).

— Давай одружимося! – Що? У мене ар мія, та ще я молодий для сім’ї. А твій універ? — Я не вступатиму. Дженні кинулася на ліжко, заnплакала і не помітила, як незабаром заснула. Дівчина підвелася з ліжка, прийнявши ванну, вона увійшла на кухню. — Прокинулася? Давай, їж! Після ми вирішимо, куди надходити.

— Я не хочу вчитися. — Ти не мусиш дозволяти йому зруй нувати твоє життя! — Він не руй нує! – Нічого не зміниться, навіть якщо вийти за нього заміж. Нікому ще не завадила освіта! — Добре, мамо. В інституті, звісно, буде багато хлопців. Безсумнівно, хтось із них знайде її привабливою та запросить на побачення.

Вона подумала вивести Матвія на рев нощі і тоді він побіжить до неї з проханням вийти заміж. Але трохи подумавши, дівчина зрозуміла, що хлопець ніколи не возив її до кафе, театрів та інших розважальних закладів. Єдиними варіантами для посиденьок для нього були парк та місцевий клуб.

Під час однієї з посиденьок вона побачила Матвія з юною дівчинкою. Вона була в лю ті, але поряд з нею сів гарний хлопець. — Потанцюємо? Сашко, був старший за неї на три роки, навчався в тому ж університеті. Їхні стосунки зав’язалися відразу і набирали обертів.

Він був веселим, уважним, лагідним і ввічливим. Дівчина була у захваті, коли дізналася, що ваrітна. Хоча вони ще не говорили відверто про майбутнє весілля, дівчина була впевнена, що хлопець, дізнавшись про її ваrітність, одразу повідомить її про це! Вона вирішила повідомити його особисто. Приїхала до нього додому, але у квартирі грала музика. Відчинивши двері, вона увійшла і була вражена побаченим. Сашко цілував жінку.

— О! Дженні! Вітання! Чому ти тут? — Хто це? — Запитала незнайома дівчина, надувши губи. — Він твій хлопець? Але він мій хлопець! Я зустрічаюся з ним уже місяць, — вигукнула дівчина. — Зрозумій. Я не можу зустрічатися лише з однією дівчиною. Мені це набридає. Я обожнюю тебе, так. І її. – Але я ваrітна. – У мене не буде дітей.

— Я подам на аліменти! — Тільки спочатку встанови, що це моя дитина. Вона повернулася додому у сльо зах. Це потрібно негайно припинити. — Навіть не думай про це, — суворо сказала мати. – Не ти перша і не ти остання. Виховаємо! Перед полоrами вона пішла на курси.

Навчилася не звертати уваги на глузливі чи співчутливі погляди. Дитина та навчання займали весь її час. Щаслива, безтурботна дівчина зникла без сліду. Вона почала працювати. Якось до неї на роботу приїхав водій. Йому треба було щось підписати. Дженні з цікавістю спостерігала за ним. Чоловіка звали Макс, старший за неї на 10 років, а у графі «діти» стояв прочерк.

Вона почала частіше дзвонити водієві, вигадувати фіктивні поїздки, під час яких вона випробувала всі можливі способи спокуси. — Коли ж ми одружимося? — Пробач, але ні. — Ти хочеш дитину? — Так хочу. — Добре тоді. Спочатку вона турбувалася, проте чоловік виявився надійним і чудово справлявся зі своєю роллю. Минуло 15 років.

Дженні вже доросла, має щасливий шлюб. Її мати переїхала до заміського будинку, який купив для неї зять, і активно займається садівництвом. Іноді у неї виникають спалахи спогадів про колишніх хлопців, але вона швидко відганяє їх, як настирливих мух. У результаті її життя склалося саме так. Вона ні про що не шкодує, незважаючи на те, що все склалося не так, як вона розраховувала.

КІНЕЦЬ.