Аня подивилася на чоловіка, що сидів перед нею. Він був одягнений у строгий діловий костюм, а на його зап’ясті блищав дорогий годинник. “Вибачте, я не розумію, що ви маєте на увазі?” – сказала вона обережно. Чоловік усміхнувся, витяг з портфеля візитівку та простяг їй. “Мене звуть Сергій. Я директор великої компанії.

Ми шукаємо молодих і перспективних співробітників. По вашому обличчю я бачу, що ви розумна і цілеспрямована. Може, захочете спробувати щось нове?” Аня взяла візитівку до рук.

“Звичайно, це звучить привабливо, але що саме ви пропонуєте? Мій досвід роботи обмежується тільки ресторанною сферою.” Сергій посміхнувся та пояснив. “Нам потрібні люди, які вміють спілкуватися з клієнтами, які мають навички командної роботи. Ваш досвід офіціантки може вам стати у нагоді.

Наша компанія займається бізнес-тренінгами.” Аня з подивом подивилася на нього. “Ви хочете, щоб я стала тренером?” “Не відразу, звичайно.

Спочатку стажування, курси. Але у вас є величезний потенціал”, – впевнено сказав Сергій.

У цей момент підійшла Олена, старша офіціантка. “Аня, все гаразд? Цей клієнт завдає тобі незручностей?” Сергій швидко підвівся і простягнув Олені руку.

“Перепрошую, я не хотів порушувати правила вашого закладу. Просто запропонував Ані роботу.” Олена підняла брову, вивчаючи чоловіка. “Сподіваюся, це порядна пропозиція?” “Абсолютно,” – впевнено відповів Сергій. Аня повільно зітхнула.

“Я подумаю,” – сказала вона, складаючи візитівку в кишеню своєї робочої блузки. Коли Сергій пішов, Олена глянула на Аню з недовірою. “Ти впевнена, що це не якийсь обман?”

Аня знизала плечима. “Не знаю, Олено. Але, можливо, це шанс змінити своє життя.” І ось через рік Аня проводила свій перший тренінг у найбільшій компанії області. Вона була вдячна нагоді, що привела її до нової кар’єри.

КІНЕЦЬ.