Ну а що, я мала мовчати? Якщо невістка, дійсно, хтозна на кого схожа.

Чесне слово, чого ця Настя так образилася? Я ж їй добра хотіла! Коли я зайшла до них додому, то ледь не знепритомніла: невістка зустріла мене в затертому халаті, у старих капцях, які пам’ятають, мабуть, ще радянські часи.

Волосся якесь нечесане, а на голові – якась тканина, чи то бандана, чи то ганчірка. В окулярах, хоча зараз увесь світ носить лінзи, а про макіяж і манікюр я взагалі мовчу.

Я спочатку навіть не повірила своїм очам, а потім не втрималася й сказала:

– Дитинко, і ти хочеш, щоб тебе кохав чоловік, щоб він тобою захоплювався? Та він іншу знайде буквально на днях, якщо ти не перестанеш так виглядати.

Настя на мене дивиться з таким виразом, наче я їй щось японською мовою сказала.

– Ірино Сергіївно, – відповідає вона сухо, – мені здається, мій чоловік мене любить не за зовнішність.

Ну тут мене аж перекрутило.

– Настю, – кажу, – ти ж розумна дівчина. Любить, поки ти йому цікава. А потім на роботі з’явиться якась гарненька, доглянута, і все. А ти тут у своєму халаті сидиш. Ну ти хоч у дзеркало дивилася?

Вона нічого не відповіла, просто вийшла з кухні. Я вже подумала, що зважила мої слова, і пішла переодягатися. Але ні, вона повернулася з телефоном.

– Олексію, – дзвонить моєму синові, – твоя мама прийшла, аби мене виховувати.

Ну тут я не витримала.

– Настю, ти серйозно? – запитала я. – Я ж тобі радила, як краще. Чи тобі подобається, що чоловік міг би почати звертати увагу на інших жінок?

Настя розгублено подивилася на мене.

– Ірино Сергіївно, а вам не здається, що ви лізете не у свої справи?

– Що значить “не у свої справи”? – обурилася я. – Я мати твого чоловіка! Я хвилююся за вашу сім’ю.

У цей момент додому прийшов Олексій. Його обличчя стало серйозним, коли він побачив мене й Настю.

– Що тут відбувається?

Настя швидко пояснила:

– Мама каже, що я виглядаю жахливо, і якщо я не змінюся, ти знайдеш собі іншу.

Олексій глянув на мене.

– Мамо, серйозно?

– А що? – запитала я. – Я кажу правду. Ти ж чоловік, ти ж розумієш, як важливо, щоб жінка була доглянута.

– Мамо, – спокійно, але твердо відповів він, – я люблю Настю такою, якою вона є. І це взагалі не твоя справа.

Я аж отетеріла.

– Як це – не моя справа? Я хочу для вас тільки найкращого!

– Найкраще для нас – це жити без твого втручання, – сказав він.

Я вже хотіла щось відповісти, але тут Настя взяла його за руку й повела до іншої кімнати. Вони залишили мене одну на кухні!

Поки я сиділа там, ображена, мені ніяк не виходило зрозуміти, чому мої поради так не сприймаються. Ну я ж виключно з добра!

Хіба я не маю права висловити свою думку? Хіба я не можу втрутитися, якщо бачу, що щось іде не так?

Отак і сиджу тепер, думаю. Може, варто було змовчати? Але як тоді допомогти їм? Ну розійдуться ж, а дітей шкода. Та і Настю цю – непогана ж вона людина.

Джерело