Дuректор накрuчав на мене, хоч я не була вuнна. Але саме це і стало причиною, щоб дорогою додому я знайшла своє щастя

 

Донедавна мене повністю влаштовувала моя робота. Я працюю продавцем у дорогому, ювелірному магазині. Платять мені добре, що дозволяє винаймати квартиру і ні чого не потребувати. Нинішня робота стала справжнім порятунком після того, як я перебралася в місто з села. Але нещодавній випадок на роботі все зіпсував.

Була моя зміна, коли до магазину зайшов чоловік. На його зовнішній вигляд одразу було ясно, що він при грошах. Причому при великих грошаї. Тут поруч виявився другий продавець, насправді він мав відпочивати, але Руслан шепнув мені на вушко: -Я довше за тебе працюю, у мене досвіду більше. Буде краще, якщо я цього клієнта обслужу. Я була зовсім не проти. За подальшим процесом я стежила не надто уважно та здалеку.

Запам’яталося лише те, що чоловік за підсумком обрав дорогий наручний годинник із діамантами. Цей випадок одразу забувся. Протягом дня було багато різних клієнтів, я не запам’ятовую всіх, що природно. Але наступного дня мене викликав до себе директор. Вадим Іванович одразу почав на мене кричати. Я ніколи не бачила його в такій люті: -Ти Хочеш мене зганьбити? Клієнту дали в упаковці якусь залізяку замість дорогої покупки!

Це сталося у твою зміну. Я навіть не хочу вислуховувати твої виправдання! Повернеш усе до копійки! Інакше я тебе під суд подам і не подивлюся, що одна дитину виховуєш. Ясно тобі? Йшлося про чоловіка, який купив годинник. А ще записи з того дня зникли з камер спостереження.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩