Мати йшла по вулиці, її кроки посилювались, видно було, що жінка поспішала. Поруч із нею за ручку намагалася наздоганяти маму маленька дівчинка років 4.

Дівчинка, мабуть, втомилася, бо постійно плакала, не встигала за мамою і буквально падала на землю. Її ноги не витримали швидкої ходи дорослого, тож дівчинка почала плакати ще голосніше. Мати намагалася взяти дитину на руки, але дівчинка вигиналася, не давала себе взяти.

Вона продовжувала плакати, з очей лилися великі сльози по червоних щічках. І тут до дівчинки підійшов дідусь. Він витяг з кишені гарну помаранчеву кульку і поклав її на ручку дівчинки.

Та вже перестала кричати, але сльози все одно лилися. Потім дідусь попросив дівчинку накрити кульку долонькою і подути зверху. Дівчинка все повторила, і ось диво-кулька кудись зникла. Дівчинка відразу перестала плакати, адже побачила справжнє диво на власні очі.

Потім дідусь витяг три різнокольорові трубочки, змахнув ними і з них з’явилися квіточки. Одну квіточку він подарував дівчинці. А та вже посміхалася і сміялася на всю. Мама подякувала дідусеві, і вони вирушили далі. Дідусь був старим, забутим клоуном.

Він усе життя пропрацював у цирку, але зараз уже вік не той, щоб гастролювати. Дружини давно не стало, а єдиний син живе дуже далеко та рідко коли згадує про батька. Але сьогодні видався гарний день, бо старий клоун відчув, що він ще може здивувати когось і принести радість.

Коли дідусь дійшов до під’їзду, то побачив знайоме та рідне обличчя – це був його син. А поряд стояла та сама жінка з дитиною, яку дідусь зміг заспокоїти. Виявилося, що син одружився, і ця дівчинка-його дочка. Так у старого клоуна з’явилася онука, яка вважала свого діда чарівником.

КІНЕЦЬ.