Коли мій дідусь пішов із життя, то залишив мені у сnадок свою однушку.

Ми з чоловіком довгі роки жили у його батьків, із якими у нас склалися дуже теплі стосунки.

Можна сказати, ми справді були однією великою дружною сім’єю.

Як би там не було, коли я одержала квартиру, ми з чоловіком вирішили, що нам треба перебиратися жити окремо.

Квартира однокімнатна та з усіма зручностями, потрібно тільки її оновити.

Ми вже будували плани на переїзд, свекри нас підтримували коли мені раптом зателефонувала мама.

Вона повідомила, що приїжджає її двоюрідна сестра з маленькими дітьми.

Мовляв, зараз час неспокійний, краще нехай будуть поряд, у столиці.

Далі мама повідомила, що треба впустити тітку Марію з дітьми до нашої квартири.

Пла тити за оренду вона поки не зможе, лише закриватиме комунальні. -Ви її остання надія.

Тітка Марія дуже хороша людина. Їм нема куди йти, а попереду зима.

З одного боку, мені теж шkода тітку Марію та її дітей.

Але, з іншого боку, у мене є чоловік і свекри, яким вона доводиться зовсім чужою людиною.

І що мені тепер робити?

Родичів я покинути не можу, але ж так хочеться пожити окремо. У нас у планах діти, а хто знає, наскільки довго затягнеться перебування тітки Марії та її сім’ї у квартирі?

І як потім бути? Виганяти їх?

КІНЕЦЬ.