Вже після закінчення навчання в університеті я подумала, що не варто дуже поспішати створювати сім’ю, а вирішила спочатку стати трохи на ноги, адже дуже хотіла мати хороше й забезпечена майбутнє.

Згодом я таки була цілком успішною жінкою, була у мене улюблена робота, яка приносила не тільки гроші але і задоволення, я керувала і, за сумісництвом, була співвласницею хоча й невеличкої, але будівельної фірми, моєю колегою по бізнесу була Олена, навчена життєвим досвідом, але на жаль дітей вона не мала.

Якраз на той момент я тільки вийшла заміж і дітей не планувала, а колега моя ж навпаки, весь свій вільний від роботи час витрачала на відвідування центру планування сім’ї.

Вона дуже хотіла мати дитину, адже Олені було майже 45 років.

А в один прекрасний день, зовсім несподівано навіть для себе, я дізналася, що чекаю дитину.

Звичайно я була дуже рада, але в той же час хвилювалася як це відобразиться на роботі моїй, адже розуміла, що я маю чимало обов’язків, а декрет може перекреслити все.

Але вибір все таки був на користь дитини, і це зрозуміло.

Я довгий час приховувала свій стан щоб не засмучувати колегу, так як її спроби були безрезультатні.

Далі вже і приховувати було складно, звичайно ж Олена дізналася.

І тут почалося усе.

Були і часті суперечки на рівному місці, і вислови на кшталт того, що сама вона не впорається з бізнесом, що треба трохи почекати і тому подібне.

Загалом ні дня не було щоб я не хвилювалася, потім я потрапила в клініку, де я дізналася що наша з нею фірма виставлена на продаж.

Тобто, скориставшись моєю відсутністю на роботі, Олена просто хотіла продати наш бізнес і попрощатися зі мною.

За три тижні мого перебування в клініці, покупця на не знайшлося і після серйозної суперечки, ми знову почали працювати разом.

Все йшло в нашій справі досить таки добре, поки в мене не з’явилася дитина.

Весь мій час було приділено немовляті, чим звичайно ж скористалася сама Олена, не буду вдаватися в подробиці, але їй вдалося залишити мене без нічого, в результаті я залишилася без роботи і з немовлям на руках, чоловік звичайно ж не залишився в стороні, він підтримав мене, але нам на той час було важко.

Зараз моєму синочку два рочки, я чекаю другу дитину, чоловік весь час працює, живемо дуже скромно, але у нас є найголовніше, сенс нашого життя, наш синочок, якого ми шалено любимо.

З Оленою ми більше не спілкувалися, я видалила всі її контакти і не хотіла мати з нею нічого спільного зі зрозумілих причин.

Кожен жив своїм життям.

І ось, на свій день народження, я отримую листівку і привітання від неї.

Я, звісно, таки трохи розгубилася, начебто розійшлися з негативом, а тут мені Олена бажає радості і успіхів, якось дивно.

Ясність внесла наша спільна знайома. Виявилося, що Олена вирішила повністю змінитись.

Почати жити з чистого аркуша і творити лише добро, заради досягнення своєї мети.

Але вона втратила бізнес і вирішила помиритися зі мною.

Мовляв у неї зараз великі борги, неприємності і вона скучила за мною, їй не вистачає мене.

Та я не знаю чи варто пробачати і довіряти такій людині?

КІНЕЦЬ.