Декілька днів тому я до свого сина з невісткою в гості ходила. Побачила його біля кафе з якоюсь незнайомою жінкою. Підійти я до них посоромилася, а коли побачила, що він їй квіти подарував, то швиденько пішла додому. На порозі мене зустріла невістка, вона була щасливою, посміхалася, а я не знала, як їй зізнатися в усьому. Вона мені розповідала, що їй пощастило з чоловіком, у нього тепер більша зарплата буде і він не ночуватиме вдома, а я не знала, як їй сказати про зраду
Єдиний син мій досить вдало одружився. Так, дуже вдало, як вважаю я. Моя невістка, хоча сама родом з села, але дуже розумна та мудра жінка, а що вже господиня чудова, то й казати годі про це.
Наталя просто дуже чудова людина. Вміє все: готує вона досить таки смачно, одягається теж не гірше городських панянок, має гарний смак, а мама яка пречудова, так гарно за онуком моїм доглядає.
Загалом, про таку невістку та дружину лише мріяти можна і все. Вона мені сподобалася відразу, як тільки я її побачила: скромна, красива, ввічлива та розумна людина.
Я живу зовсім недалечко від своїх дітей і в той день я якраз збиралася до них в гості, посидіти з онуком, адже дуже люблю його і мені подобається проводити з ним час. Йшла я від зупинки і побачила свого рідного сина з якоюсь незнайомою мені жінкою біля невеличкого кафе. Він так мило посміхався до неї, вручив їй квіти і я досить таки добре зрозуміла в чому справа.
Повірте, це так важко сприйняти матері, яка все життя просто обожнювала свого сина, плекала та гарно виховувала його, всю душу в нього вклала і вважала, що її син – ідеальна та дуже порядна людина. А тепер?
Прийшовши до свого сина додому, після всього побаченого, я зустріла усміхнену і радісну невістку, внук тягнув до мене рученята по гостинець і вони обоє мені такі раді були, наче я найрідніша людина для них на цілому світі.
Наталя пригостила мене смачним обідом, зробила чай і сказала, що в них гарні новини, чоловікові обіцяють збільшити зарплату, але він тепер частіше буде їздити у відрядження. Сказала, що мій син попередив її, що тепер менше буватиме вдома, а може й в готелі іноді переночувати, адже обов’язків тепер багато у нього.
Не дочекавшись свого сина, не могла просто подивитися йому у вічі, соромно і за нього і за себе було, я просто пішла додому, нічого не сказавши Наталі. Просто не знала, що маю робити і як їй про це говорити. Нікому такого не побажаю.
А вдома сіла і засмутилася, навіть не знаю що тепер робити, адже якщо Наталя дізнається, то піде від мого сина, а він такої дружини не знайде ніколи.
Але й приховувати від своєї я не можу вчинок сина, бо люблю її, як свою власну дитину, вона мені дуже рідна і дорога. Як, на моєму місці, має вчинити мати?