Коли я вийшла заміж за Арсена, то ми орендували квартиру. Але усе життя жити на орендованій квартирі ми не хотіли, тому вирішили пожити деякий час у матері мого чоловіка, щоб не платити оренду і економити гроші. Так ми б швидше назбирали частину грошей на купівлю квартири, а потім узяли б кредит і купили омріяне житло.

Свекруха разом з молодшим сином жила у трикімнатній квартирі і місця було вдосталь. Ми думали, що Валентина Ігорівна нам не відмовить, але вона сказала, що не зможе нам допомогти, бо їй зі Степаном буде некомфортно з нами жити.

Тоді я вирішила попросити допомоги у своїх батьків. Чотири роки тому вони моїй сестрі подарували однокімнатну квартиру. Вона тоді вийшла заміж і не мала власного житла, тому наші батьки розміняли свій будинок за містом на дві однокімнатні квартири.

Коли я попросила допомоги у батьків, то вони мені відмовили. Сказали, що усі гроші з продажу будинку витратили на купівлю квартир, меблів і ремонт, а зараз вони не мають грошей. Мені було дуже образливо через те, що моїй старшій сестрі батько і мати купили житло, а мені ні.

Ми з чоловіком зрозуміли, що не маємо на кого сподіватись, тому жили на орендованій квартирі. А через деякий час вирішили поїхати у Польщу на заробітки, бо так ми швидше могли заробити гроші на житло. Ми важко та багато працювали. Через чотири роки ми таки змогли назбирати гроші на власну однокімнатну квартиру.

Після купівлі житла, я завагітніла і народила донечку. Останнім часом чоловік роздумує над тим, щоб знову поїхати закордон, щоб назбирати гроші на більше житло. Я теж думаю, що нам потрібна двокімнатна квартира, але не хочу залишатись з дитиною сама. Я хочу, щоб він був зі мною тут в Україні і бачив, як росте його дитина.

Декілька днів тому до нас приходила у гості свекруха з молодшим сином. Вона принесла подарунки для дитини і увесь час до нас усміхалась. Ми спочатку не розуміли чому Валентина Ігорівна себе так поводить, адже вона до онучки не хотіла приходити і дитиною не цікавилась. Виявилось, що свекруха хотіла, щоб ми віддали нашу квартиру її молодшому синові, а ми мали переїхати жити до неї.

Вона говорила, що Степан планує одружитись і йому з нареченою немає де жити. А разом з Валентиною Ігорівною молоді люди не хочуть жити, вони вимагають власну квартиру, тому вона вирішила, що ми маємо їх забезпечити житлом.

Ми були дуже здивовані. Ми попросили свекруху і Степана більше до нас не приходити. Після цієї розмови ми перестали спілкуватись з родичами Артура.

КІНЕЦЬ.