На початку стосунків тобі здається, що медовий місяць триватиме вічно. Ви закохані, хочете весь вільний час проводити разом, відірватися не можете один від одного. Закриваєте очі на якісь недоліки, стараєтеся не помічати розбіжностей. Думаєте, що зустріли своє й не хочете відпускати.

На жаль, через кілька місяців після весілля усі ці любощі припиняються. Починаєш дивитися на людину, що поряд тверезим поглядом. Розумієш, що між вами не все так гладко, як здавалося. Так трапилося і з моїм шлюбом.

З Ігорем ми зустрічалися 2 роки, перш ніж узаконити свої відносини. Зіграли весілля, запросили рідних, друзів. Після одруження деякий час економили на всьому, щоб купити власне житло. Частину грошей дали батьки, частина була з подарований на весілля, решту склали. Коли переїхали у власне помешкання й не були залежні від когось чужого, почали хазяйнувати.

Тоді й почалися перші сварки. Я хотіла оформити інтер’єр по-своєму, Ігореві багато чого не подобалося. Він вносив свої варіанти, які вже я не підтримувала. Так в перервах між суперечками дізналися, що чекаємо на дитину. Вагітність моя була важкою, весь час на гормонах. Мене все дратувало. Ігор теж не стримувався. Нарешті народилася Софійка.

Після народження дитини чоловік ще більше віддалився. Я помітила, що він допізна затримується на роботі. Мені з дитиною допомагати не хоче. Якщо я не встигаю виконати хатні справи – сердиться й свариться. Після пологів я ще не прийшла до тями, просто хочу підтримки, а натомість не отримую нічого.

Звісно, ми сварилися ще більше. Через постійні нерви у мене зникло молоко, довелося вигодовувати немовля сумішшю. Через це витрати стали більшими. Ігор сердився, вважав, що я винна в усьому. Сама не знаю яким чином, але в цей важкий період я знову завагітніла.

Чоловік не був в захваті, сказав аби я сама вирішувала. Сумнівів у мене не було жодних, я народила сина. Після появи другої дитини Ігор вдома практично не бував. Приходив, щоб переночувати та прийняти душ, інколи повечеряти. З двома малими дітьми на руках я місця собі не знаходила. Ігореві було байдуже і на мене, і на дітей.

Пізніше я запідозрила неладне. Не важко здогадатися, коли у твого чоловіка з’являється інша. Проте я до останнього його вигороджувала й не хотіла визнавати, що мій коханий міг мені зрадити, так підло вчинити з мамою своїх дітей.

Коли меншому виповнилося 2 роки, я повернулася на роботу. Гроші нам були необхідні, до того ж дітей можна було залишити в бабусі, вона пенсіонерка. Одного дня нас відпустили раніше. Я мчала додому, щоб встигнути до приходу Ігоря приготувати смачну вечерю. Коли була біля дверей квартири, зрозуміла, що чоловік уже вдома, проте не очікувала ще й на гостей.

Вітальня та кухня були порожні, заглянула у спальню й все побачила на власні очі. Найгірше, що Ігор навіть не виправдовувався, спокійно пішов на балкон курити, поки його пасія поспішно одягалася.

-Ти нічого не хочеш мені пояснити?

-Ти що сліпа, сама нічого не бачила?

-Навіщо ти так зі мною?

-Що даєш, те є отримуєш. Ти на себе давно в дзеркало дивилася? Запустила себе, мені уваги не приділяєш, а я чоловік, мені потрібна жіноча увага. От і знайшов на стороні.

Я любила свого чоловіка, але не хотіла терпіти такого ставлення. Я всю себе віддавала нашим дітям і хотіла лише одного – підтримки та розуміння. А тут виявляється ще й чоловіка потрібно було доглядати. Зібрала свої та дитячі речі та поїхала жити до мами.

Декілька днів Ігор мовчав, а потім почав телефонувати, просив повернутися додому, обіцяв, що більше не зраджуватиме. Я не повірила. Не хочу аби діти були свідками сімейних драм. Краще хай живуть без тата, чим з таким, що не поважає їхньої матері.

КІНЕЦЬ.