– А ви чого за останні гроші ремонти почали робити? Для кого був цей цирк?, – сказала мені сестра по телефону з тої Італії. Я ж просила в неї грошей не просто так, я б віддала. Так важко на душі стало, що словами не описати.

Ми з чоловіком виростили одну доньку. Вероніка в нас гарна дитина. Гарно вчилася і поведінка була така, за яку не соромно.
Після школи всупила на юридичне.

Ми жили скромно, бо всі гроші йшли на те, щоб розвивати Вероніку. Вона і танцями займалися і шахами і плаванням.

Різностороння вона в нас дівчинка.

В квартиру ми як в’їхали багато років тому, так в ній нічого й не робили, бо все тих грошей не хватало. Батьки і мої і Володі живуть в селі, тому допомагають лише продуктами харчування.

Ми ж думали з Володею, що ще встигнемо прискладати грошей на весілля дочки. Я й подумати не могла, що Вероніка вже після першого курсу нам цю звістку піднесе.

Я взялась за голову. Це ж свати прийдуть, а в нас шпалери ще “рідні”.

– Що вони про нас подумають, Володю? Ми сорому не обберемось, – сказала я до чоловіка.

Ось ми й всі гроші, які мали збережені, вклали в косметичний ремонт.

Пам’ятаю ще сестра моя з Італії подзвонила і казала, що дивується, бо ті ремонти не важливі.

– Ви краще ті гроші прибережіть на весілля.

Але ми з чоловіком вважали за краще, не опозоритися перед сватами, до того ж вони в нас еліта. Сваха в нас має свій салон краси, а ось сват викладає в якомусь ліцеї математику.

Ремонт то ми зробили, але свати на сватанію до нас не йшли.

– Зустрінемось в ресторані, що в центрі міста.

Мені ще прийшлось за кредитні гроші сукню купляти, бо нічого належного не мала.

Зустріч минула гарно. Свати справді молодці, але ми не були готові до такого розмаху весілля, як вони.

– В нас один син, у вас дочка, має бути все на вищому рівні.

Я додому їхала сама не своя.

– Де ж ми візьмемо гроші, Володю?, – бідкалася я.

– Нічого, щось та й придумаємо, – відповів чоловік. – В тебе ж сестра в Італії вже навіть не на заробітках, а живе з панком, попроси, щоб виручила.

Але сестра наші надії не виправдала.

– Ви мене не слухали в свій час, ремонти нікому не потрібні робили. Ось тепер й крутіться, як хочете.

Я готова була навіть сама на ті заробітки їхати до сестри, щоб швидше гроші віддати, але нам їх сестра не позичила.

Весілля вже в вересні. Свати сказали, що за своїх гостей і музикантів заплатять. А ми з Володею думаємо, як то все організувати, щоб родичі не обідилися, якщо ми їх не запросимо.

Ось вам і виручила сестра. Так образливо, бо знаємо ми, що вона має гроші. Ті ремонти наші їй не сподобалися…

Джерело