Мені довелося самій ростити синочка. Через нову пасію чоловіка я стала матір’ю-одиначкою.

Як сьогодні пам’ятаю цей день. Матвій прийшов на кухню, де я смажила відбивні, сів за столом та сказав, що має іншу, я повернулася до нього присіла та між нами запанувала довга мовчанка, лише запах підгорілої страви цю мовчанку порушив. Потім чоловік зібрав свої речі та пішов.

Я не розуміла чому так сталося. Зовсім не була готова до нового повороту долі та впала в глибоку депресію. Синочок Олексій постійно запитував мене де тато, а я не знала, що йому відповісти. Мабуть, лише заради сина я й трималася.

Матвій забирав Олексія на вихідних та коли син намагався щось мені розповісти про жінку, до якої пішов мій чоловік, я не хотіла слухати. В мені жила впевненість у тому, що зі мною щось не так, раз чоловік від мене пішов. Масла у вогонь підливали родичі та так звані подруги.

Лише моя колишня однокласниця, з якою я припинила спілкуватися ще в школі витягла мене з депресії. З Кариною ми зустрілися випадково у супермаркеті, був вихідний та я робила закупи.

Жінка помітила мій пригнічений стан та запитала що у мене сталося. Мені не було чого втрачати та я все розповіла. На щастя, Карина була психологом, що практикує, та допомогла мені зрозуміти, що причина не в мені, що зі мною все нормально. Декілька місяців ми спілкувалися з Кариною, по старій дружбі грошей вона з мене не брала. Я стала оживати.

Мене вже не зачіпали розмови про нову жінку Матвія та я адекватно сприймала те, що зі мною відбувається.

Карина відкрила мені очі на стосунки чоловіка та жінки, про роль дружини в сім’ї. Раніше я думала, що чим більше я чоловіку служитиму, тим більше він буде мене любити та те, що я пожертвую своїми інтересами заради сім’ї, гарантуватиме мені довге сімейне життя та чоловік не зможе мене покинути.

В той час, коли Олексій був у Матвія я могла зробити щось для себе. Тож почала потихеньку втілювати свої хотілки у життя. Спочатку перефарбувала волосся так, як мені давно хотілося. Матвій казав, що любить блондинок та я впродовж усього сімейного життя фарбувалася так, як цього хотів чоловік.

Я пішла в перукарню та майстер підібрав для мене ідеальний колір волосся. Після перевтілення я просто себе не впізнала. Плюс до того волосся просто ожило, мені вже більше не потрібно було пересушувати його фарбою. Коли я вийшла з перукарні, то помітила, як на мене дивляться чоловіки.

“Хороший початок” – подумала я.

Якось я зайшла в найдорожчу кав’ярню нашого міста, щоб спробувати які це відчуття у мене викличе, та замовила собі каву, але офіціант приніс мені ще й тістечко. Спочатку я злякалася, бо не знала скільки я маю заплатити, адже мала гроші лише за каву.

Офіціант сказав, що це комплімент від закладу. Я була дуже приємно здивована. Потім офіціант приніс мені невеличку анкету та попросив оцінити моє враження від їхнього закладу. В анкеті було поле, де я мала залишити свій телефон для зворотного зв’язку. Я заповнила анкету та пішла по своїх справах.

На наступних вихідних я ходила до театру, через тиждень їздила у подорож, почала приводити до ладу бабусину хату… Час пролітав непомітно.

Та якось до мене зателефонував незнайомий номер. Це був власник того закладу, де я пила каву. З’ясувалося, що це від нього мені тоді принесли тістечко та він підлаштував все так, типу вони проводять опитування, щоб взяти у мене номер телефону.

Сказав, що я йому дуже сподобалась та він хотів би пригостити мене кавою. Я погодилась лише заради цікавості. Та з того часу у мене дуже змінилося життя в кращу сторону. Але це вже зовсім інша історія…

КІНЕЦЬ.