Даша та Саша щойно облаштувались у своїй мрії – затишній 2-кімнатній квартирі, куди вони вклали всі свої заощадження та надії на щасливе майбутнє.

Все йшло як по маслу: очікування первістка додавало радості їхньому сімейному життю. Але невдовзі ця ідилія отримала несподіваний поворот…

Коли мама Сашка, Ірина Петрівна, запропонувала переїхати до них під приводом допомоги вагітній Даші, пара не могла відмовити.

Адже хто, як не мати, знає, як у ці моменти потрібна підтримка та догляд? “Це буде чудово, мамо.

Ти нам дуже допоможеш”, – з ентузіазмом прийняв пропозицію Саша, не підозрюючи про майбутні випробування. Однак невдовзі після її приїзду почалися напружені моменти.

Ірина Петрівна, яка звикла тримати все під контролем, почала втручатися у всі аспекти їхнього життя: від вибору страв до догляду за майбутньою дитиною.

“Даша, ти не повинна їсти так багато солодкого. А як ти збираєшся носити дитину? Ось я свого часу…” – не втомлювалася повторювати вона, даючи поради на кожному кроці.

Даша намагалася зберігати спокій, розуміючи, що наміри Ірини Петрівни були добрими, але з кожним днем їй ставало все важче вживатися з домінуючою особистістю своєї свекрухи.

Сашко, намагаючись згладити кути, одного вечора вирішив поговорити з мамою: “Мамо, ми дуже цінуємо твою допомогу, але, будь ласка, дай нам трохи простору.

Ми також хочемо навчитися бути батьками.” Ірина Петрівна на мить завмерла, наче ці слова різко змусили її замислитись. Після недовгого мовчання вона кивнула: “Ви маєте рацію.

Я, напевно, перестаралася. Обіцяю спробувати бути менш нав’язливою.” З того часу в їхньому будинку стало набагато спокійніше. Ірина Петрівна поступово знайшла баланс між допомогою та необхідністю дати молодим простір для самостійності.

І хоча час від часу вона все ще давала поради, Даша та Саша навчилися цінувати її мудрість та досвід, бачачи в них щире бажання допомогти.

КІНЕЦЬ.