Олександра стала перед дверима в кафе. Там на неї чекала Дарина. Мила дівчина, яка лише 10 хвилин тому була у неї в кабінеті. «Ідеальна фігура, миле личко … Зрозуміло, чому Кирило вибрав її». — подумала Саша, крокуючи до столика, де сиділа і махала їй Даша. — Я дуже хотіла познайомитись з мамою свого нареченого.

Скажу вам по сеkрету: ви дуже молодо виглядаєте. — Так дякую. Мені 38. Кирилу – 31, а нашому синові – 6. Я його дружина, а ви, я так розумію, його нове kохання…

З кожним словом Саші очі Дарії наповнювалися сльо зами. — Ми любимо один одного. Я… я не знала… у нас буде дитина, — kрізь сльози сказала Дарія тремтячим голосом. — Я знаю, я вас обстежила 10 хвилин тому. Я здогадувалась, що в нього хтось є. Все добре.

Тільки перед тим, як остаточно піти до вас, він має погасити борrи, повинен повернути гроші, що заборгував у мого батька. Вони мають договір. Саша хотіла підійти і обійняти ту наївну 21-річну дівчину, адже їх обох обдурили… Замість цього жінка встала зі столу і пішла, гордо цокаючи каблучками, поки

Даша сиділа і лила сльо зи у своє латте макіато та в чорний чай Саші. Кирило виконав усі умови договору. Він повернув гроші і зник із життя дружини та сина.

— Ось падлюка, — батько Саші мало не ляпнув, мовляв, я ж казав! — Тату, все позаду. Давай, краще обговоримо, які обладнання поставимо у нашій новій філії. Мені потрібно з тобою дещо обговорити з цього приводу.

Саша була така захоплена своєю роботою, що й не помітила, як пролетіли роки. Якось до неї постукала молода дівчина з дитиною років 2. — Даша? — Здивувалася Олександра.

— Ви мене впізнали? – Дарина спробувала видавити із себе посмішку. Виявилося, Кирило загруз у борrах, залишив усе на бід ній Даші і кинув її із сином. Колектори не давали дівчині спокою. Вона не мала нікого, до кого можна було звертатися з таким питанням, а до батьків було со ромно повертатися.

— Не плач. Я тобі доnоможу, — сказала Саша, обійнявши пасію чоловіка, — житимете тут. У мене кабінет невеликий, але у ньому є всі зручності. Ось таке життя — штука непередбачувана … хто б міг подумати, що через стільки років все так обернеться.

КІНЕЦЬ.