– Будеш рідню безплатно лікувати! – відповіла свекруха

– Ви серйозно! – запитала Дарина, – Чому я маю своїм коштом оплачувати вам лікування? Це щонайменше 50 тисяч гривень! Тільки з вами моя робота буде стільки коштувати. А про решту родичів я взагалі мовчу!

– Не мої проблеми, Дарина. Вийшла заміж за мого сина, тож допомагай.

– Тамара Петрівна пильно подивилася на невістку, – Ми всі допомагаємо одне одному. І ти не виняток.

– Син мені щотижня по чотири тисячі гривень відправляє, свекор по господарству допомагає… Якщо мені потрібно в місто, брат на машині відвозить… Сестра моя на зиму цілих п’ять банок солінь надіслала… І ти давай також щось роби!, – Тамара Петрівна покрутила пальцем.

– Безплатно лікуватимеш наші зуби. – додала свекруха.

– Не буду я вам без грошей нічого лікувати. У стоматології інші правила. Це вам не до терапевта сходити, – Дарина невдоволено відповіла.

– Навіть мої подруги платять. Зрозумійте, що імпланти не на деревах ростуть. Вони коштують гроші. Протезування… Це найдорожче задоволення. Навіть просто вставні зуби. Щоб їх зробити, теж треба заплатити. Без цього нікуди, – пояснила Дарина.

– Ні, ти зробиш мені зуби! – Тамара Петрівна не збиралася здаватись, – Матері своїй ти, мабуть, безплатно все зробила. Вона так і світиться від щастя, коли посміхається. А я, може, також так хочу. Я мама твого чоловіка. Чим я гірша?

– Боже, ну чому я погодилася приїхати на цю безглузду дачу? – Дарину всередині пересмикнуло від злості. Свекруха подивилася на Дарину й запитала:

– Виходить, своїй матері ти зуби зробила безплатно, а на нас хочеш заробити грошей. Тобі шкода? І як мій Олег узагалі з тобою зв’язався?

– Тамаро Петрівно, ви тільки себе чуєте. Ще раз вам поясню, що за імпланти потрібно заплатити. Я можу вам піти назустріч та безплатно зробити свою роботу, але ж за матеріал ви заплатите, – Дарина хотіла ще щось додати, але свекруха вже дуже давно свято вірила, що є тільки її думка і всі інші неправильні.

– Ах, ти жадібна, – відповіла Тамара Петрівна, – Усе селище вже знає, який ти професійний лікар. Що про мене подумають, ти не подумала? Невістка стоматолог від бога, а у свекрухи у роті жодного нормального зуба.

– Ну якось ви раніше жили? Далі також житимете, – Дарина знизала плечима і подивилася у вікно, – У половини людей у ​​світі проблеми із зубами. І нічого, живуть якось.

– Ти серйозно? – запитала Тамара Петрівна, – Мене ж усі сусіди обговорюватимуть. Сміятися з мене будуть. Так і бачу, як за спиною називатимуть «Беззубою свекрухою». Моє серце через тебе лусне.

В цей момент кришталева чаша терпіння Дарини впала на асфальт і з тріском розбилася на тисячі дрібних уламків.

– Ваше серце швидше лусне від тієї настоянки, якою ви з чоловіком з самого ранку напилися. – Дарина влучно назвала речі своїми іменами.

– Ти дуже зухвала! – Тамара Петрівна подивилася на невістку, – Грошей мені на зуби пошкодувала. Ну ти й… – свекруха вилаялася. Жінка подивилася на всі боки, взяла зі столу обробну дошку і кинула її на підлогу.

– Усе! З мене вистачить цього цирку на дроті. У цьому будинку я не залишуся ні на мить.

Біля паркану Дарина зіткнулася з Олегом, який ходив по продукти.
– Дариночко, а куди ти втікаєш? – чоловік занепокоєно подивився на жінку.

– Ні, не в порядку. Ні в одному місці не в порядку. Я повертаюся в місто.

– Дарина ухилилася від обіймів чоловіка, який інтуїтивно широко розставив руки.

– Ти пішки не дійдеш. До електрички години дві йти! – сказав Олег навздогін, але Дарина його не почула. Вона рішуче кинулася геть, якнайдалі від дачі батьків Олега. Свекор і свекруха, крім огиди, не викликали в дівчини ніяких інших почуттів.

– Моєї ноги більше не буде в цьому місці. І нащо я послухала Олега. Матусю свою він, бачте, провідати надумав. Ще раз запропонує мені побачити цю жінку, розлучуся з ним і крапка. – Дарина брудно вилаялася.

– Яка я молодець, що одягла кеди. А то на підборах у такій дірі сама б усі ноги собі переламала, – дівчина знову вилаялася, на чому світ стоїть, літає, стогне і тримається.

– Безплатно їм зуби я, бачте, маю зробити. Це взагалі… гроші на вітер… – Дарина жадібно вдихала сільське повітря, – З таким успіхом можна просто взяти кілька мільйонів і залишити їх на лавці.

Через п’ять хвилин Дарина почула ззаду звук автомобіля та інтуїтивно пригорнулася до узбіччя. Поруч із дівчиною зупинився Олег.

– Дариночко, залазь, що стоїш? – сказав чоловік.

Дівчина відчинила двері та залізла всередину. Олег рушив з місця і кинув на дружину колючий погляд.

– І що ти влаштувала в хаті моєї мами? Вона в істериці, тато її приводить до тями… Складно було один день спокійно посидіти в гостях? – Олег сердито прокоментував суперечку.

– Це я влаштувала? – Дарина сердито подивилася на чоловіка. – А ти хоч знаєш, що насправді сталося?

– Мама розповіла про вашу розмову. Вона до тебе звернулася за допомогою, а ти послала всю мою сім’ю. Мамі боляче розжовувати їжу, вона до тебе по-людськи… З проханням… Допомогти їй із зубами… А ти з неї хотіла здерти 50 тисяч. Тобі не соромно?, – запитав Олег.

– Дарина, ти ж нормальна. Хіба тобі складно? 50 тисяч? Ти у своєму розумі? З моєї рідної матусі вимагати такі гроші, – не почувши відповіді від дружини, Олег ще більше обурився і ляснув кулаком по підлокітнику, – моїй матусі боляче їсти!

– Олеже, ти приколюєшся? – крикнула Дарина, – все взагалі не так було!

– Навіть не думай зараз нічого казати! – Олег сердито похитав головою. – Один день не могла нормально провести із моїми батьками! Сама посварилася, і я ще мало не посварився! Тривожну атмосферу у салоні перервав телефонний дзвінок.

– Ну, хто там ще? – Дарина перегнулась і дістала із заднього сидіння з сумки телефон.

– Дарино, ти що там влаштувала у Тамари Петрівни? Я зараз із нею розмовляла. Вона від образи собі місця не знаходить. У неї там зуб трохи болить… Тобі що, шкода допомогти їй? – у телефоні пролунав невдоволений голос матері Дарини.

– Вона зараз набрала мені… Плаче в слухавку… Їй жувати боляче, а ти з неї якісь фантастичні гроші вимагаєш… 70 тисяч… Ти в кого така виросла?

– Хіба ми з батьком тебе так вчили ставитись до людей? Тим більше до родичів… – мама Дарини не приховувала свого обурення.

З розмови з мамою Дарина здогадалася, що Тамара Петрівна розповіла її матері зовсім іншу історію.

– Матусю, я тобі потім подзвоню, мені зараз незручно, – дівчина повісила слухавку та відклала телефон. Найменше у моменті Дарина хотіла спілкуватися з матір’ю. Тяжке мовчання огорнуло салон. Дарина подивилася на свій гарний зелений манікюр.

– Ну Олег. Ні щоб підтримати мені. Адже правда на моїй стороні. Чому я повинна сама зі своєї кишені оплачувати лікування зубів всій його поганій родині?

– Там замість зубів у них у всіх гнилий город. Надивилася я на всіх його родичів, коли ми одружилися. Там повністю все зносити бульдозером. Який косметичний ремонт? Якщо всіх родичів порахувати… Там роботи на кілька мільйонів.

– Нехай їдуть у звичайні поліклініки. Там є можливість абсолютно безплатно зробити так, щоб не боляче було жувати… Якщо так закортіло. Те ж мені… Ні, щоб нормально заробляти, тільки думають, чим поживитися.

– Дарина, я ось що думаю, – Олег перервав тривалу мовчанку, – Можеш всій моїй рідні не допомагати із зубами. Але матері моїй одній треба допомогти. Так буде правильно.

– Олеже, 50 тисяч гривень мені на імпланти переведи. Я їй все зроблю, – відповіла Дарина.

– Ти знову? Дарина, у тебе що, в голові тирса? Ти смієш з моєї матері вимагати такі гроші? – чоловік голосно крикнув і насилу вписався в поворот. Автомобіль дивом уникнув лобового зіткнення.

– Олеже, ти як ведеш! Ми мало не влетіли в машину. Стеж уважніше за дорогою. Або я негайно вийду, – закричала Дарина.

– Олеже, ну як ти не хочеш мене почути. Не можна там безплатно зробити. Треба все у роті повністю переробляти. Це коштує грошей. Я не збираюся власним коштом купувати їй імпланти. У тебе більше грошей. Оплати, і я все зроблю, – спокійно додала Дарина.

– Як ти смієш так думати? – збуджено відповів Олег. – Хто у нас у домі стоматолог… Я чи ти? Це твій обов’язок допомагати родичам. Чи ти бажаєш посварити мене з матусею?

– Я бажаю, щоб ви від мене відстали! – Дарина обхопила коліна руками та відвернулася у вікно, – Відстаньте ви від мене з цим безглуздим, нав’язливим проханням. Те, що я стоматолог, не дає права вимагати від мене безплатного лікування.

– А я бажаю, щоб ти допомогла моїй матері із зубами. Тобі прямим текстом сказали … Боляче розжовувати їжу! – сказав Олег розгніваним голосом. – А як у мене заболять зуби? Ти з мене також візьмеш гроші?

– А хіба ти скаржишся на зубний біль? – Дарина від злості міцно стиснула кулаки.

– Поки що все нормально, але якщо заболить… – Олег збирався далі огризнутися, але Дарина його перебила.

– От коли заболить, то й поговоримо. А зараз спокійно вези мене додому.
– Я їду спокійно, – крикнув Олег, різко натиснувши на газ.

Несподівано Дарина вловила різкий аромат спиртного.

– Господи, невже він випив з ранку разом зі своїм татом, коли допомагав йому з сараєм. Зрозуміло тепер, чому вікна навстіж і вітер, як на катері. – Дарина кинула зляканий погляд на чоловіка.

– Він мене обдурив. Він не планував увечері їхати. Він хотів залишитись на ніч на дачі у батьків. Щоб я заночувала в хаті… – до дружини почав доходити хитрий план чоловіка.

Хотів, щоб я весь день поринала в негатив його поганої родини. Знаючи, наскільки мені неприємні його родичі, він хотів, щоб я весь вечір вислуховувала їхні прохання безплатно полікувати їхні зуби, – Дарина закусила губу. Хвилювання здавило горло.

– Випити з ранку і так безвідповідально сісти за кермо… Я вже третій місяць заміжня з Олегом і зовсім нічого про нього не знаю, – Дарина в страху зіщулилася в сидінні.

– Олеже, будь ласка, припаркуйся! Я далі сама дістануся до дому. Дарина вирішила не наголошувати на тому, що Олег випив. За весь час стосунків Дарина лише три рази бачила Олега напідпитку. І всі тричі погано закінчувалися. Коли Олег випивав, він змінювався до невпізнання. Перетворювався на дику, неврівноважену і буйну тварину.

Перший раз, коли Дарина побачила його таким, він почав сваритися з офіціантом у ресторані. Вдруге обізвав найкращу подругу Дарини. А про третю історію Дарина взагалі не хотіла згадувати.

– Я не збираюся зупинятися! – чоловік люто подивився на Дарину, – Моя мати золота жінка. А тобі, я вдома добре розтлумачу, як треба шанобливо ставитися до моєї матері.

– Олеже, будь ласка, припаркуйся на узбіччі, я боюся, – переляканим голосом відповіла Дарина. Жінка дуже злякалася.

– Замовчи, зміюка! – відповів Олег.

Мабуть, настоянка була із відкладеним ефектом дії. І розум Олега помутнішав не відразу.
– Вранці скажу йому, що хочу розлучитися. І як я могла повестися на приємну зовнішність та гарний дохід, – з сумом подумала Дарина.

– До того ж, за всі три місяці шлюбу він мені нічого, окрім кількох букетів квітів, до ладу й не подарував. І ось цю безглузду спідницю, яку я за його бажанням натягла на зустріч до його матері. – Дарина тяжко зітхнула.

Раптом Олег стиснув руку в кулак і люто глянув на Дарину. Далі відбулася сцена неприборканої злості, яка тривала мить. Але цього було достатньо, щоб Дарина пережила справжній жах.

– У моєї матусі вона на зуби 50 тисяч хотіла виманити. Я розповім тобі, як треба шанувати моїх родичів.

У Дарини потемніло в очах і задзвеніло у вухах. Посипалися іскри з очей. Дихання здавило тихий жах. На мить Дарина подумала, що Олег її вдома приб’є. А чоловік щосили вдавлював газ і вів машину, як божевільний. Немов у собі уявляв, як розправиться з Дариною.

– Мою матусю захотіла на 50 тисяч обікрасти… Я навчу тебе поважати моїх родичів, – немов зіпсована платівка чоловік, по колу говорив ті самі слова. У цей момент Олег явно був не в собі.

За кілька хвилин Олег з огидою подивився на Дарину і знову захотів зробити боляче дівчині. Дарина інтуїтивно пристебнулася. По погляду Дарина здогадалася, що чоловікові його агресія припала до душі. Олег уперше образив Дарину… І, жадібно облизавши сухі губи, ось-ось збирався зробити це знову.

– Я навчу тебе любити моїх рідних! – Олег замахнувся… Дарина інтуїтивно вчепилася в Олегову руку двома руками і пронизливо закричала. Далі все було, як у тумані. Дарина прийшла до тями в лікарняній палаті.

– Дариночко, ти прийшла до тями. Дякувати, Господові! Ура! Вона прокинулася! – Дарина побачила свою найкращу подругу Олену.

– Стривай, наберу твоїй матері. Аліна Федорівна три доби за тебе молилася всім богам. Тільки зараз поїхала додому, а я її підмінила.

– Еее, що трапилося?

– Дарина ледве приходила до тями.

– Спокійно, не ворушись, тобі зараз не можна, – Олена обережно взяла подругу за руку, – Якщо хочеш води, скажи, я поможу…

– Що сталося?, – запитала Дарина.

– Ти з Олегом потрапила в аварію. На великій швидкості ваш автомобіль вилетів на зустрічну смугу і влетів у вантажівку. Ти дивом вижила. Через пару місяців видужаєш …

– А що з Олегом?

– Дарина подивилася на подругу. Олена промовчала.

– Я така рада, що з тобою все добре! Так рада!

На обличчі Дарини з’явилася непомітна посмішка. Дівчина повернула голову у бік вікна, де було видно невеликий шматочок синього неба.

У цей момент Дарина десь глибоко в собі зрозуміла, що все буде добре. Яскраві промені сонця ніжно пестили її обличчя. Промені сонця, яке завжди однаково світить, як усім добрим, так і всім поганим людям.

КІНЕЦЬ.