Дарина Павлівна прокинулася безтурботним ранком у своєму сільському будинку, посміхаючись сонячному світлу, що ллється у вікно, та знайомим звукам фермерського життя.

Вона любила такі тихі ранки, коли її супроводжувала кішка Маруська. Погодувавши Маруську і насолодившись простим сніданком із молока та хліба, Дарина займалася своїми курами та садом.

Невелика ділянка була її гордістю, особливо яблуні та абрикосові дерева, посаджені її сусідом Олегом. Дарина цінувала зручності, які забезпечили її діти, наприклад колодязь із насосом, що полегшує роботу в саду.

Плануючи свій день, вона передчувала візит Олега, який мав відремонтувати її паркан.

Незважаючи на вмілі руки, Олег мав звичку випивати, через що у нього почалися проблеми з дружиною Ганною, яка врешті-решт пішла від нього з дітьми. Дарина приготувала для Олега ситну вечерю, знаючи, що він любить її куховарство.

Коли Олег приїхав, він оглянув паркан, пообіцявши полагодити його.

Поки той працював, Дарина згадувала їхні молоді роки та втрату свого сина Петра, друга Олега. Після того, як Олег закінчив ремонт, вони розділили трапезу, під час якої Олег розмірковував про своє життя та згадав, що кинув пити.

Дарина, зворушена його змінами, запропонувала допомогти йому відновити стосунки з Ганною, відправивши їй гроші через листоношу.

День закінчився тим, що Дарина помилувалася міцним парканом та відчула надію. Через місяць її доброта принесла свої плоди: Ганна повернулася до Олега, повернувши радість до сусідського будинку.

КІНЕЦЬ.