Те, що вона зробила велику дурість, Люба зрозуміла, коли підтримала чоловіка у рішенні заощадити на орендованій квартирі, та жити у квартирі свекрухи.

У Наталії Тимофіївни їх було дві: одну вони придбали з чоловіком, а друга – спадкова, що дісталася від бабусі. У ній жінка і запропонувала пожити молодим просто на весіллі, промовивши святковий тост.

Гості, які не розуміли, що за квартира, і що вона дістається молодятам не у власність, почали голосно аплодувати Наталі Тимофіївні, і вона зашарілася легким рум’янцем.

Жінка з гордим виглядом оглянула присутніх, і запитливо подивилася на сина та невістку, чекаючи подяки.

Подружжя зніяковіло зіщулилося, переглянулося і, з награною радістю, подякували Наталії Тимофіївні.

Воно було й зрозуміло. Квартира, в яку мати збиралася пустити Любу та Михайла, вимагала ґрунтовного ремонту. Кілька разів вони вже приходили туди, та залишилися шокованими внутрішнім оздобленням.

– Мені здається, нам не варто погоджуватися, – прошепотіла новоспеченому чоловікові дівчина. – Легше винаймати квартиру, ніж спускати стільки грошей на її ремонт. До того ж якщо вона не наша за документами, то будь-якої миті ми можемо її позбутися.

– Не думаю, що мама вирішить нас вигнати, – заперечив у відповідь Михайло.

– Тоді чого їй не переписати її на нас, чи хоча б на тебе? – Запитала Люба. – Запитай у неї, я впевнена, що вона нізащо не погодиться.

Чоловік пообіцяв після весілля обов’язково поговорити із Наталією Тимофіївною на цю тему.

Як і очікувалося, жінка відмовила синові, аргументуючи рішення тим, що вона дуже зайнята, і їй не хочеться колотитися з документами.

– Ти ж все одно на пенсії. Невже жодного дня виділити не можеш? – здивовано поцікавився Михайло.

– Не можу, – коротко відповіла Наталія Тимофіївна, та перевела розмову на іншу тему.

Чоловік з гіркотою зрозумів, що дружина мала рацію, проте вирішив схитрувати, та збрехав Любі, що мати погодилася на те, щоб переписати на нього квартиру бабусі.

Дівчина зраділа, та відразу загорілася ремонтом, і подружжя, затягнувши паски, стало вкладати всі гроші у квартиру Наталії Тимофіївни.

На те, щоб привести її в божеський вигляд, у них пішло близько чотирьох місяців, і сто вісімдесят тисяч гривень.

Щойно квартира стала виглядати пристойно, свекруха стала часто навідуватись у гості.

Невістку її візити не влаштовували, і вона почала тиснути на чоловіка, щоб він переписав нерухомість на себе. Михайло наче й погоджувався, але щоразу говорив про те, що плани зриваються через форс-мажор.

Побачивши, що чоловік постійно дає задню, Люба вирішила сама поговорити з Наталією Тимофіївною.

Однак, як тільки Мишко дізнався про її плани, відразу заявив дружині, що цього тижня все буде зроблено. Звичайно, чоловік нахабно збрехав Любі тільки для того, щоб вона відстала від нього.

Впевнена в тому, що тепер відремонтована квартира належить їм, дівчина почала купувати дорогі меблі. Проте, за кілька місяців Наталія Тимофіївна навідалася до молодих з неприємною розмовою.

– Квартиру доведеться звільнити, – з порога повідомила жінка, шокувавши подружжя. – Ми її здаватимемо, а ви переїжджайте в нашу оселю.

– Ми зробили тут ремонт! Чому ми маємо з’їжджати? – Почала обурюватися Люба. – До того ж це в праві вирішувати тільки ми. Мишко, чому ти мовчиш? Хто господар квартири: ти чи я?

– Я! – обернулася до невістки Наталія Тимофіївна. – До чого тут ти чи мій син?!

– Хіба ви не переписали її на Мишка? – Люба перевела здивований погляд зі свекрухи на чоловіка.

– Ні, і не збираюся, – похитала головою жінка. – Менше балакайте, і збирайте речі! – Додала вона командним тоном.

Обурена дівчина побігла в кімнату. Вона сильно розлютилася, що чоловік її обдурив.

– Нічого ж страшного не сталося, – переконував дружину Михайло. – Я сказав так, щоб ти перестала нервувати.

– Я купила меблі після твоєї брехні! – розлючено рикнула на нього Люба.

– Ми заберемо їх з собою, – знайшов вихід зі становища чоловік. – Все вирішується просто…

– Ні, я не поїду ні в яку хату, краще винайму собі квартиру, – викидаючи з шафи на підлогу одяг, говорила дівчина.

Однак Михайло став переконувати дружину в тому, що будинок набагато кращий за будь-яку квартиру.

– Свіже повітря, ліс поряд. Що ще можна бажати? – нашіптував чоловік.

Люба злилася на чоловіка, і не погоджувалась нікуди їхати. Насилу йому вдалося вичавити з неї згоду на перегляд будинку.

Новий притулок виявився двоповерховим особняком із незакінченим ремонтом. Якщо кімнати вже були готові до проживання, то ванна та туалет потребували коригування.

– Трохи підробите, і живіть, – знизала плечима Наталія Тимофіївна.

– А потім ви нас знову виженете? Ні, наступати на ті ж граблі я більше не хочу, – впевнено заперечила Люба.

– Ніхто вас ні звідки не виганятиме, – скривила обличчя свекруха. – Виставляєш мене якимсь монстром. Можете не ремонтувати туалет та ванну кімнату, а жити в таких умовах, – додала вона, і швидко відступила.

Цієї ночі подружжя ночувало в будинку. Михайло довго переконував дружину погодиться жити в ньому. У результаті вона таки здалася і залишилася. Щоправда, недороблений ремонт її нервував, і вони таки відремонтували ванну та туалет.

Як тільки про це дізналася Наталія Тимофіївна, вона відразу заявилася в гості, відчинивши двері своїми ключами.

У цей момент Люба милася у ванній кімнаті, куди свекруха увірвалася, щоб оглянути ремонт. Невістка від несподіванки голосно заверещала, і шпурнула в жінку намиленою мочалкою.

– З дуба впала?! – крикнула Наталя Тимофіївна, і кілька разів копнула мочалку.

– Ви стукати взагалі не вмієте, чи що? – з-за душової фіранки сердито запитала Люба. – Звідки у вас ключі?

– У сенсі? Бо це мій будинок! – глухо озвалася жінка.

– Попередити про свій приїзд ви хоча б могли? – Огризнулася у відповідь невістка.

– Чому я маю попереджати про свій приїзд, якщо це мій будинок? – засміялася свекруха.

– Загалом, ми в ньому зараз живемо! – відрізала Люба, бажаючи присоромити жінку.

– І що? Сьогодні живете тут, а завтра ні, – посміхнулася Наталія Тимофіївна. – До речі, чому залізо для даху червоне? Я сказала, щоб ви взяли синє.

– Яке купили, таке купили…

– Привіт! Я тут господиня, і без мого схвалення ви не маєте права навіть диван пересувати! – розійшлася не на жарт свекруха.

Слово за слово, суперечка переросла у великий скандал. Люба навіть не стала домиватися, а вилізла з ванної кімнати, та побігла збирати речі. Чоловік, який застав лише кінець сварки, з нерозумінням поставився до конфлікту.

– На порожньому місці влаштували казна-що, – пробурчав він, вислухавши претензії обох сторін.

– Я тут жити більше не хочу! – рішуче заявила Люба. – Двічі вже розвели нас на ремонт, ще й права качаєте! Зовсім совісті немає!

– Це в тебе немає, невдячна! Іди, тебе ніхто не тримає! Тільки пам’ятай, що назад уже не буде дороги! – вигукнула Наталя Тимофіївна.

Того ж вечора Люба з’їхала до подруги, а Михайло залишився у батьківському будинку. Однак, надовго його не вистачило. За кілька днів він посварився з матір’ю, і винайняв квартиру.

У результаті подружжя знову стало жити разом. Ретельно подумавши, вони вирішили, що найкращий варіант для них – взяти квартиру в іпотеку, а не сподіватися на родичів.

Якби ж ці слушні думки хто вклав їм у голови, відразу після весілля, то вже б у власному помешканні проживали, а не свекрусі ремонти робили! А ви що скажете з цього приводу?

КІНЕЦЬ.