Мій чоловік рано п омер. Тому я мусила сама виховувати наших двох дочок. Чоловіка не стало коли дівчатам було по вісім та п’ять років. Я не могла здатися.

Моя мама зажди була поряд і дуже мене підтримувала.Тому мною було прийняте рішення їхати за кордон на заробітки.

Дітей мама доглядала, вони були з нею. Коли я вирішила їхати меншій дочці було всього сім років. Я ніколи не забувала про своїх дітей. Кожен місяць надсилала гроші для них, я завжди хотіла, щоб вони мали все, що потрібно. Всі свята я проводила вдома у своєму селі з дітьми.

Дочки вже виросли, вийшли заміж та мають свої сім’ї.

Одного вечора коли я переглядала новини, які показували по телевізору задзвонив телефон.

Мені телефонувала молодша донька. Як тільки я взяла слухавку вона відразу почала говорити в підвищеному тоні й дуже не задоволеним голосом.

– Чому ти допомогла Олі з житлом? В неї є своя сім’я. Ще не відомо чи вони допоможуть тобі в старості. А ти їм допомагаєш. Чому Оля ти дала на житло гроші, а мені ні? Невже я не така дитина як і Оля?

Я справді дала п’ять тисяч доларів старшій дочці, для того аби вони придбали своє житло нарешті. Ще трохи грошей дали свати й дочка з зятем теж мала свої заощадження. Вони мають трьох дітей і я не хочу, щоб Оля з дітьми постійно орендувала квартиру.

Це моя дитина також, я мала допомогти.

Я ніколи й подумати не могла, що Яна колись таке мені скаже. У молодшої дочки було краще життя. Ще коли вона вийшла заміж в якості подарунка батьки зятя подарували ключі від нової квартири. Тому я завжди була впевнена, що Яна має де жити. Та і чоловік у неї має свій бізнес, тому вони могли дозволити собі поїхати за кордон на відпочинок.

Я ніколи не виділяла когось з доньок, тому що люблю їх однаково. Я і молодшій доньці допомогла.

Коли вони переїхали в подаровану квартиру я купила їм нові меблі та допомогла з ремонтом.

Я скільки живу завжди собі відмовляю аби дати все найкраще донькам. Ось тепер яку дяку маю на старість літ.

Олі не так пощастило з чоловіком, як Яні. В нього немає бізнесу та й бажання заробляти більше також, він сподівається на допомогу батьків. А в Яни навпаки чоловік може повністю забезпечити свою сім’ю та прагне до кращого.

Яна не хоче підтримати сестру та зрозуміти.

Я не шкодую, що змогла допомогти Олі з квартирою, думаю вона мені згодом віддячить. Я навіть не сумніваюся, що коли я буду потребувати допомоги, старша дочка відразу прийде на допомогу.
Зараз Яна ніяк не може заспокоїтись, кожного дня телефонує і просить, щоб я дала їх п’ять тисяч доларів, через гроші, які дала я, сестри посварились.

Що мені робити?

Молодша дочка думає про себе і зовсім мене не розуміє.

КІНЕЦЬ.