“Не втручайся у справи Колесниці Долі!” – так написано у стародавніх книгах. І цей мотив зустрічається у багатьох міфах та оповідях. Це дуже важко прийняти. Адже допомагати треба! Іноді просто потрібно втрутитися. Але наслідки будуть плачевними.

Є легенда про лікаря Асклепію, який досяг вершин майстерності у своїй справі. І почав не лише лікувати хворих, а й оживлювати померлих. І боги розгнівалися на нього. Тому що він був просто людиною. І не мав права втручатися в Долю. Асклепія вразила блискавка.

Це найскладніша тема. Але у житті таке буває. Ми намагаємось допомогти! Ми готові віддати свої ресурси, все найцінніше, що маємо. Ми простягаємо людині руку допомоги. І тут проявляється головна ознака – ситуація стає ще гіршою.

І тому, кому ми допомагаємо, гірше. І на нас починають сипатися нещастя.

Дівчата-аристократки хотіли допомогти бідній родині. І віддали добрі сукні, гроші, багато всього! Однак ця багата допомога привернула до бідняків увагу поліції. І виявилося, що ці люди жили за підробленими документами… Багато чого з’ясувалося. І наслідки були поганими.

Або одна жінка почала рятувати актора, який пив. Людину, що вже опустилася. Вона поважала його талант, щиро хотіла допомогти, витрачала гроші на лікування, на санаторії, на психологів… Актор на якийсь час приходив до тями, а потім пускався у всі тяжкі. А жінка тяжко захворіла. Без видимих ​​причин. І втратила все, що мала. Їй ставало все гірше та гірше.

Потім цей актор сказав:

“Відпустіть мене. Я зовсім не хочу жити. Від вашої допомоги мені тільки гірше. Я почуваюся зобов’язаним. Ви гарна жінка, але відчепіться від мене. Дайте мені випити мою чашу до дна. Я зробив жахливий вчинок свого часу. Зрадив друга. І це – моє особисте покарання. Я це чудово знаю! Я не хочу вас тягнути за собою”.

Жінка припинила спроби допомогти. Актор скотився на дно життя і зaгинув.

Буває, що найкраще лікування не допомагає, а посилює ситуацію. Буває, що величезні вкладення порятунку лише прискорюють зaгибель. Здається, ти ось-ось витягнеш людину, хапайся, ось моя рука, ось рятувальний трос! Але натомість падаючий чи тонучий бере на дно і рятівника теж.

Ознака такої ситуації – від допомоги стає стільки гірше. А потім і той, хто допомагає, опиняється в сумному становищі…

Можливо, деякі ситуації призначені згори. А деякі – це покарання за вчинки самої людини. Наслідки вибору. І ми суємося прямо під колеса Колесниці Долі зі своєю допомогою?

І допомогти не можемо. Точніше, допомога виявляється непотрібною та руйнівною. Але ми все одно допомагаємо, звісно. Так влаштовані добрі люди, вони все одно допомагатимуть та рятуватимуть іншого.

Важливо ось що: уважно поставитися до ситуації. Зрозуміти, чому вона виникла. Як сама людина її розуміє? Може, їй треба щось визнати, у чомусь покаятись, а щось прийняти?

І треба розуміти: якщо ми надали всю можливу допомогу, а допомогти не змогли, якщо наша допомога привела до протилежного результату та погіршила справу, це не наша вина. Якщо ми все правильно робили.

Не все можна вилікувати. Не всіх витягти. Не всіх навчити. Є Доля і Воля згори. І зрозуміти їх не може людський розум, це знали давні мудреці.

Допомагати треба. Але треба й приймати Долю. І треба виявляти розумну обережність, щоб не опинитися на дні разом із тим, кого ми рятуємо.

КІНЕЦЬ.