Їхати до колишньої дружини Миколі категорично не хотілося, проте тон Катерини телефоном його заінтригував. Він давно не чув, щоб вона так солодко муркотіла.

«Цікаво, що вона задумала? – думав Ігор дорогою до Каті.

– Може, хоче все повернути? Але це навряд. Хоча подивимося, на що вона буде заради цього готова».

Машина Миколи в’їхала у двір і зупинилася. Він вийшов і, підходячи до під’їзду, машинально подивився на вікна помешкання батьків колишньої дружини.

Він раптом згадав, як давно, в іншому житті, він із хвилюванням і очікуванням так само на них дивився, сподіваючись побачити там кохану.

Як давно це було! І як давно Микола не приїжджав сюди.

“Хоч би колишніх тестя та тещі не було вдома”, – подумав він, і натиснув кнопку домофона. На його щастя, відповіла Катя.

– Це я, – сказав Микола.

І відразу пішов сигнал дверей, що відчинялися. Чоловік підійнявся, хотів постукати, але виявив, що двері прочинені. Він з деяким побоюванням увійшов у квартиру.

– Ти де? – гукнув він.

– У кімнаті. Заходь! – Відповіла Катя з глибини квартири.

Микола якийсь час вагався, все ще навіть не уявляючи, що задумала його колишня дружина. Але потім все ж таки зважився, й увійшов. Катя стояла посеред вітальні у відвертому купальнику.

– Ну як? – Вона покрутилася перед колишнім чоловіком.

– Круто! – захоплено сказав Микола.

Катерина справді виглядала просто чудово. Микола жадібно їв очима її тонку талію, пружні стегна та стрункі ноги.

– Я рада, що тобі сподобалося, – безтурботно відповіла Катя. – Власне, тільки задля цього я тебе й покликала.

– Ти жартуєш? – здивувався Микола. – Я їхав через половину міста тільки заради того, щоб виступити оцінювачем?

– Я сподівалася тебе вразити, – відповіла жінка.

– І тобі це вдалося, – посміхнувся Микола, і почав повільно наближатися до неї.

Він був упевнений, що Катерина явно хоче чогось більшого. Просто боїться зізнатися, чи дражнить його.

– Ти що задумав?

– Запитала Катя, відступаючи.

– А то ти не зрозуміла, – відповів Микола, хижо посміхаючись. – Не маленька. Думаєш, я не зрозумів, навіщо був цей закличний перформанс?

Він продовжував повільно наступати на колишню дружину.

– Катько, ти незрівнянна, – шепотів Микола. – Як тобі це вдалося?

– Це було не легко, – зізналася жінка. – Тільки ти мене не так зрозумів. Колю, це все! Я тільки хотіла тобі показати результат своєї праці.

– Але навіщо? – не зрозумів Микола. – Ми ж розійшлися.

Катя знизала плечима.

– У жінок свої чудасії.

Але Миколу вже захопило непідробне бажання, з яким йому було все складніше впоратися.

– Катя, послухай…

– Миколо, ти вільний! – Сказала Катя, і почала одягатися. – Мені вже ніколи. Час збиратися.
Тільки зараз Микола помітив в кутку розкриту валізу, яку було зібрано ще не до кінця.

– Їдеш кудись? – Запитав він.

– Відпочивати на море, – відповіла вона. – В Туреччину.

– Ось як, – усміхнувся колишній чоловік. – То ця вся краса призначена для гарячих південних мачо? Але чим я гірший? Може все-таки по старій дружбі…

Микола не домовив. Почувся скрип вхідних дверей, і чоловік напружився. Невже хтось із батьків повернувся? Зустрічатися з ними після всього, що сталося, не було жодного бажання. Але це були не батьки…

…Микола був упевнений, що його шлюб має приносити лише задоволення. Надивившись на своїх загнаних колег по роботі, він для себе все чітко вирішив. Найменший дискомфорт – розлучення.

Катерину він помітив давно. Вона працювала у сусідньому відділі, та помітно виділялася серед співробітниць. Яскрава, неймовірно струнка.

Навіть офісний одяг на ній сидів по особливому, перетворюючись з дрес-коду, в спокусливий фетиш. Чарівності додавала і хода, повна котячої грації.

Коли вони випадково стикалися в коридорі, чоловік не міг утриматися і не проводити Катю поглядом, щоб краще розглянути її спокусливі форми з усіх боків.

Якось він помітив, що Катя обернулася у відповідь. Тоді він вирішив: “Треба брати!” І пішов на абордаж.

Одружилися вони через три місяці бурхливих та яскравих зустрічей.

Зовнішність Каті виявилася зовсім не оманливою, і подружнє життя у молодої пари просто вирувало. Микола був щасливий, впевнений, що знайшов саме те, що прикрасить його життя.

Перший рік шлюбу справді був схожий на солодкий сон. Вони жили на орендованій квартирі, але в обох були дуже непогані зарплати, тож дозволяли себе балувати.

А потім Катя повідомила, що при надії. Спочатку її мучив страшний токсикоз, тому про постільні втіхи довелося забути. Нудота змінилася швидкою стомлюваністю, та головними болями. А через три місяці Катя почала гладшати.

– Щось тебе розносить, – якось зауважив Микола. – Ти б їла менше, чи що?

– Взагалі я в положенні, – відповіла дружина. – І дитина вимагає їжу, от і доводиться їсти за двох. Так практично у всіх.

– А мені не треба, як у всіх, – невдоволено бурчав Микола. – Надивився.

– Не хвилюйся ти, – заспокоювала його Катя. – З’явиться малюк, і я схудну.

Не те щоб Микола так уже хотів стати батьком, але йому вже майже тридцять два. Що називається, час би вже. Та й мати власне продовження – це було прикольно. І він погодився потерпіти.

Тим більше він давно помітив, з яким інтересом на нього поглядає їхня сусідка по під’їзду. Дама була трохи старша за Миколу, але дуже приваблива собою, й у чудовій формі.

Поки вони просто віталися під час зустрічей. Але в якийсь момент Микола вирішив дозволити собі трохи більше, а саме – невимушені балачки ні про що. Наприклад, про те, наскільки незручне у дворі паркування.

Сусідку, як з’ясувалося, звали Ніною, і вона повністю підтримала Миколу у його автоаматорському обуренні.

А потім у Ніни заклинив ключ у замку, і Микола допоміг їй розібратися із цією проблемою. За що був винагороджений філіжанкою кави… І продовженням…

У них закрутився роман. На щастя для Миколи, Ніна нічого не вимагала, і не просила розлучитися із дружиною.

Її цілком влаштовував необтяжливий зв’язок, як і самого чоловіка. У нього знову помітно покращав настрій.

Від Каті він не вимагав виконання подружніх обов’язків, і зауважень, щодо її зовнішнього вигляду, вона не отримувала. Естетики він добирав тепер в іншому місці.

Сама Катя про пригоди чоловіка не здогадувалася, у неї вистачало інших турбот. Вона була повністю зайнята контролем свого цікавого положення.

Тепер усі розмови в неї зводилися тільки до цієї теми, і Микола переконав себе, що мав рацію, коли завів роман на стороні. Інакше, він би просто збожеволів поряд з цією квочкою.

На восьмому місяці в Каті щось пішло не так, і лікарі вирішили застосувати втручання, але це не допомогло. Хлопчик з’явився на світ без ознак життя.

Катя збожеволіла від горя, а Микола не знав, як йому реагувати. Цей факт не надто його засмутив. Зрештою, він цю дитину ще й у вічі не бачив, і жодного разу на руках не тримав. Тим більше Ніна чудово його втішала.

Відійшовши від початкового шоку, Катя поринула у депресію. І почала її заїдати. Нещасна жінка не просто не втрачала вагу, а стрімко її набирала.

– Катю, ти що твориш? – обурювався Микола.

– Ти подивися, на кого ти стала схожа!

– Все під контролем, – відповіла та, вминаючи чергову булку.

Микола з кожним днем ​​виразніше розумів, що давно розлюбив дружину. Мало того, вона стала його дратувати. Йому хотілося завдати їй душевного болю, вколоти.

Якось під час зборів на роботу його погляд впав на речі Каті, що висіли у шафі: офісні костюми й відверті сукні. Вона завжди любила дорогі, стильні речі.

Точніше, раніше любила. У своєму минулому житті. Подумавши, Микола взяв дорожню сумку, і почав складати вбрання дружини туди.

Катя не одразу помітила зникнення свого одягу, їй було просто не до того. Тим більше, вона сама б просто не влізла в жодну річ зі свого минулого гардеробу. Але потім таємне стало очевидним.

– Чому мої речі сусідка носить? – обурилася Катерина, повернувшись із вулиці.

– З чого ти взяла, що то твої речі?

– Спершу спробував відмовлятися Микола.

– Тому, що свій одяг я добре знаю, – обурювалася Катя.

– Я все замовляла на особливому сайті в Інтернеті. У місті немає жодної другої такої!

Щоб підтвердити свої слова, Катя кинулася до шафи, де були порожні полиці та вішаки. Вона з обуренням дивилася на Миколу.

– Це ти їй все дав?

– Ну, припустимо, – посміхнувся Микола. – Вони їй личать, а тобі ні – не потрібно було вагу набирати! У себе вдома я сам вирішую, в чому тобі ходити.

Йому приносила задоволення реакція дружини.

“Може, хоча б тепер спробує взяти себе в руки?” – подумав він.

Хоча йому вже було все одно. Катя ще якийсь час продовжувала виносити йому мозок, а він заявив, що має намір подати на розлучення.

– Не збираюся я жити з товстою, лінивою коровою, – заявив Микола. – Вали назад до батьків.

І Катя пішла. Однак насправді розлучатися поки що Микола не збирався.

Може, Ніна спеціально йому говорила, що не хоче заміж. Але якщо він стане вільним, заспіває інакше. Втрачати таку коханку Микола не хотів.

Щоправда, відчуття новизни вже почало проходити, як і смак забороненого плода, та адреналін від постійного відчуття, що дружина їх спалить. І зв’язок з Ніною вже не здавався йому таким солодким.

З Катериною вони не бачилися вже рік. І раптом цей телефонний дзвінок. А потім Катерина у бікіні. Та сама Катерина, яку він знав на початку, яку проводив жадібними поглядами в офісних коридорах.

І раптом Микола зрозумів, що не проти відновити їхнє спільне життя. Він був упевнений, що і Ніна нікуди не подінеться, і все стане, як і раніше. Ще й разом з красивою, і знову привабливою дружиною.

…В кімнату зайшов молодий, симпатичний чоловік років тридцяти.

– Кохана, ти вже готова? – Запитав він і зупинився, здивовано дивлячись на Миколу.

– Привіт…

– Паша, це Микола, мій колишній чоловік, – повідомила Катя.

– Миколо, а це Павло. Мій майбутній чоловік. Микола приїхав, (роповідь для сайту Це Еаsy) щоб дещо забрати.

Катя взяла з полиці шафи конверт, та вручила Миколі.

– У машині подивишся, – сказала вона.

– Мені треба збори закінчити. За три години потяг.

Ошелешений Микола вийшов з конвертом у руці. Сівши в машину, він його розкрив, і витяг повідомлення про розлучення.

Микола злісно натиснув на педаль газу, та на повній швидкості виїхав із двору. Він не хотів бачити, як його, вже колишня, але така приваблива дружина, щаслива з іншим…

Коментуйте свої міркування, стосовно вчинку чоловіка, та ставте вподобайки.

КІНЕЦЬ.