Коли ми із Вадимом одружувалися, то його сестра уже була в поганих стосунках із своїм чоловіком. Скоро вони й взагалі розлучились, а Катя залишилась сама із двома дітками. Дітей її колишній визнавати не хоче і ні матеріально, ні фізично їм не допомагає. Коли Катерина хотіла його віднайти, то не змогла, оскільки він відразу виїхав у невідомому напрямку.

Тому мій Вадим завжди старався допомагати своїй сестрі та племінникам. На вихідні він майже завжди забирав їх до нас, водив на атракціони та розважав. Ніколи спати вони у нас не залишались, бо вдома була і власна дворічна донечка. Я ще досі була у декретній відпустці.

Коли настало літо, то Катя не знала, як вибиратись із ситуації. Їй потрібно було ходити на роботу, а дітей залишати самих без нагляду вона не могла. Тому і попросила у Вадима, аби він допоміг їй грошима або ж я ціле літо доглядала за її синами. Нібито я весь час удома та не маю чим себе зайняти.

Чоловік необхідну суму сестрі віддати не може, бо тоді і нам на життя не вистачатиме. Тому і прийшов до мене просити, щоб я таки приглянула за племінниками. Сказати чесно, то у мене аж мову відібрало. Це не тиждень і не два, а цілих три місяці. Чому я маю бути безкоштовною нянькою?

Я розумію, що Вадим любить своїх племінників, але ж не йому за ними доглядати, прибирати та годувати всіх. Через це виникла сварка, бо чоловік ніяк не міг зрозуміти, чому я відмовляюсь допомагати його сестрі. Таке враження, що він не розуміє, як складно доглядати навіть за одному дитиною, а тут цілий дитячий садок.

– Ти ж не працюєш, цілодобово сидиш удома. Невже так важко приглянути за тими дітками? Чи в тебе якась особиста неприязнь до Каті? Я не розумію такого ставлення! – кричав він мені.

Я не знаю, як тут можна щось донести і як вирішувати ситуацію. Схоже, доведеться погодитись мучитись ціле літо, аби не зруйнувати свою сім’ю.

КІНЕЦЬ.