Ми з Антоном розлу чилися, коли Свєтці було 7. Характер моєї дівчинки тільки формувався, і саме у цей важливий момент чоловік вирішив нас поkинути.

Зрозуміло, вона перенесла це дуже важко. Світлана була татовою донькою. Батько для неї був ідеалом, вона його любила. Згодом її безмірна любов до батька переросла у нена висть. Тепер через 10 років чоловік заявився з вимогою віддати йому дочку. Типу я її силою у себе тримала весь цей час.

Коли ми зустрілися втрьох, Антон побачив у Свєтки пасмо освітленого волосся та пірсинг на носі. Він тоді розора вся так, що чути було в радіусі кількох кілометрів.

Він казав, що я ви нна в тому, що дочка обрала собі такий оrидний стиль, але що мені було з нього взяти? Він ніколи не мав жодної справи з донькою, тому й гадки не мав про підлітковий протест проти норм і рамок, нав’язаних суспільством. До того ж, я вважаю, що я виховала чудову людину.

Світлана дуже добра і відповідальна дівчинка. Вона спочатку намагалася підтримувати спілкування з родичами батька, але потім вони від неї відвернулися, і Світлана відповіла їм тим же.

Знаєте, мені до чоловіка не було і немає жодної справи, тож коли він зараз каже, що я ви нна в тому, що Світлана не хоче з ним спілкуватися – мені навіть смішно. Не знаю, як усе піде, але Світлана ясно дала батькові зрозуміти, що вона ніколи не стане з ним спілкуватися, як дочка з батьком.

КІНЕЦЬ.