– Чоловік з тебе як з мене королева Марго! І звичайно, за все життя ти не мав ні найменшої можливості освоїти ази користування хоча б пральною машинкою! – зло гаркнула Ольга. Вася образився вже не на жарт.

Ольга відімкнула двері затягла через поріг важку сумку, перевела дух. І з кімнати почулося:

– Оль, нарешті! Щось смачненьке принесла? І взагалі, де ти так довго, я тут скоро помру з голоду!

Настрій, і без того не райдужний, взагалі потьмянів. Ну зрозуміло, Вася знову цілий день сидів падишахом на дивані перед телевізором або за комп’ютером в танчики різався. Он, підлога як була брудною, так і є.

І навіть прання напевно в машинку запхати не спромігся. Зате вона, бачите, пізно – дитя доросле не годоване! А гроші – вони, звичайно, прямо в тумбочці самозароджуються!

Важкою ходою сантехніка Ольга пройшла на кухню, розібрала сумку і, не переодягаючись, почала спішно готувати вечерю – самій теж їсти хотілося! Жертвами її досади та роздратування стали ні в чому не винні каструлі та сковорідки.

Вася на дивані слухав-слухав, як вона сердито грюкає посудом, але потім не витримав – гуркіт забивав навіть звук телевізора. Поскрипуючи, він зліз із дивана і подався встановлювати тишу.

– Оль, ну чого ти гуркочеш, як ковальський цех? Я навіть новини не чую!

Ольга шваркнула на стіл тарілку:

– Їж сідай! Як хочу, так і гуркочу! А в ковальському цеху ти, ледар, зроду не був!

Вася ображено насупився, але все ж таки сів і за картоплю з м’ясом взявся. Ольга продовжувала чимось гуркотіти, навіть за стіл не сіла, їла стоячи. Питання дружини застало його зненацька – він думав про інше.

– Ти, поки тут диван просиджував, білизну в машинку засунути хоч додумався?

Він сплеснув руками:

– Оль, ну яка білизна? Ти смієшся, чи що? Прання – жіноча справа, а я мужик, я в цьому нічого не розумію і не повинен розуміти! Я засуну, а ти потім знову кричатимеш, що я синтетику кип’ятінням зіпсував чи пуховик на режимі спортивного взуття прав!

– Чоловік з тебе як з мене королева Марго! І звичайно, за все життя ти не мав ні найменшої можливості освоїти ази користування хоча б пральною машинкою! – зло гаркнула Ольга. Вася образився вже не на жарт.

– Олю, ну ось це вже перебір! Ти дозволяєш собі зайве! Звичайно, я розумію, що ти незадоволена, що я зараз без роботи. Але це тимчасово! Не можу ж я йти куди завгодно, де орати треба, як коні, а грошей платять трохи! І потім, чоловік у справі своїй себе знайти повинен! А ти об мене щойно ноги не витираєш! За що?

З почуттям самозбереження у Васі цього вечора щось було не так. Інакше він би запідозрив недобре вже на цьому етапі з’ясування стосунків. Дуже підозріло замовкла раптом Ольга. Але він ніяких тривожних ознак не відчув, і його понесло далі.

– Ти ж жінка, Олю! Ти маєш втілювати в собі дбайливість і ніжність! А ти весь час кричиш і гримиш, як сантехнік якийсь! Можна ж хоча б ходити легенько і не жбурляти предмети, а класти акуратно, ну Оль!

Ольга коротко пирхнула крізь зуби, але почуття самозбереження Василя продовжувало спати міцним сном і, здається, навіть похропувало. Він доїв картоплю, засунув тарілку в мийку і почав ходити кухнею.

– І взагалі, Олю, тобі варто було б виявляти до мене хоч трохи поваги! Зрештою, я чоловік, твій чоловік, мені це, так би мовити, за законом належить! Глянь хоч на Алку! Як вона навколо Андрія свого в’ється – порошинки здуває! І живуть вони душа в душу – ніколи в них ні галасу, ні крику. Ось як треба! Чому я мушу тебе таким простим речам вчити?

Вася виконав черговий поворот біля підвіконня і тільки тепер запідозрив недобре. Ольга примружилась, як кішка на мишу, а в її правій руці затишно так лежала ручка сковорідки. Чавунна. Вага майже п’ять кіло. А Ольга жінка росла, міцна, вона запросто з нею керується…

– Алка, значить… З Андрієм, – простягла вона зі свистом крізь зуби.

Алку та Андрія в їхньому домі всі знали. Молода пара отримала квартиру від рідні у подарунок на весілля – всі до дванадцятого коліна скидалися.

– Алка, значить, – повторила Ольга, і Вася завмер про всяк випадок на місці. – Знаєш, любий, ти щодо неї правий, звичайно. Добра вона дружина. Але дещо все ж таки забув. Точніше, про кого – про Андрія.

Вася здивовано підвів брови.

– Бачиш, Васю, Андрій вранці на будівництво біжить, після цього до брата в магазин, мішки-ящики розвантажувати, та ще й у вихідні постійно біля прилавка стоїть. І себе він чомусь не шукає, а якщо й робить це, то виключно у вільний від роботи час! І Алці то кілечко купить, то сережки, то сукню – вона постійно хвалиться. Тож точно, треба їй довкола нього витанцьовувати, старатися – вона за ним, як за кам’яною стіною! У неї голова не болить від думок, на що вони житимуть, вона в Андрія болить. А Алка собі вдома сидить та про Андрія піклується.

Вася витріщав очі, зовсім не розуміючи, до чого Оля веде. А дружина продовжувала, мірно так постукуючи дном сковорідки по долоні лівої руки:

– А тепер подивімось на нас. Хто у нас на двох роботах працює і на вихідні підробіток бере? Це я, Васю! А вдома у нас ти сидиш. Тож якщо порівнювати нас і Андрія з Алкою, то за Андрія в нас я. А ти в нас, Васю, Алка!

У Васі формально щелепа відпала. Ось чого, а такої логіки він не чекав! А Оля ну ніяк не хотіла дати спокій сковорідці:

– Так що, Васю, це не ти мене, а я тебе Алкою дорікати повинна! Чоловік ти у нас, Вася, у лазні, у лікарні, у громадському туалеті та в спальні, а в іншому – Алка! Та тільки з обов’язками своїми геть погано справляєшся! Якщо вже так склалося, що я в нас у сім’ї за Андрія, то і тобі слід було б у всьому за Алку бути! А в тебе підлога не мита, білизна не випрана, вечеря до мого приходу не готова, та й сам ти на себе подивися – футболка м’ята, штани розтягнуті та пузо вже з’явилося! Ти як усім цим мене спокушати та ублажати збираєшся?

Вася стояв посеред кухні та кліпав очима, забувши підібрати щелепу. А Ольга раптом шваркнула сковорідкою по столу:

– Так що встав швидко, посуд помив, у кухні прибрав, в душ сходив і до мене у спальню красивий й пахучий прийшов! Бо я тут тобі швидко матріархат організую! Алку він мені в приклад ставити буде! – І Оля гучним маршовим кроком пішла до спальні.

Вася так злякався, що без жодного звуку напнув фартух і став до мийки! Через недосвідченість справа йшла нешвидко, але все ж таки він перемив і прибрав увесь посуд, протер стіл підмів підлогу, а після душу навіть туалетною водою побризкався.

Коли він навшпиньки зайшов у спальню, Ольга, на його неабияке полегшення, вже спала.

Вася акуратно примостився з краєчку. Заснути він не міг довго – перенервував. А коли все ж таки заснув, стало ще гірше. Бо наснилося Васі щось дике.

Снилося йому, що він у прозорих шароварах, одягнених на плавки, танцює у вітальні танець живота. І не один танцює – разом із ним ще Серьога Петров із дванадцятої звивається, та Вітька Мамонтов із п’ятого поверху. І тільки Андрій, одягнений по-людськи, сидить у куточку і грає на його, Васі, комп’ютері в танчики.

А на дивані розташувалися в розкішних пеньюарах (чи як ці халати накручені шовкові називаються?) Танька Петрова, Шурка Мамонтова, Алка та Ольга – як королева, на найкращому місці.

І дивляться вони на танець живота, та якось без захоплення! І обговорюють побачене так нахабно: у цього живіт товстий, у цього ноги волохаті, а той і зовсім на холодець схожий!

А він і Серьога з Вітькою намагаються на повну силу! І крутяться, і згинаються, і очима стріляють! І всі троє підстрижені акуратно, причесані, чисті нігті, і головне – тверезі всі! А ці баби на дивані все одно незадоволені!

А потім Ольга таким царським рухом усе це припиняє і заявляє: ідіть ви, бовдури нікчемні, по господарству займайтесь! Ти, Васю, посуд мий, Серьога нехай підлоги мете, а Вітька білизну прасує! А з нами Андрій залишиться, він тут один на чоловіка схожий! І Андрій так гарненько до дивана на стільчику повертається…

Вася прокинувся на приліжковому килимку – впав від жаху. На годиннику була п’ята ранку. На ватяних ногах поповз він у кухню – води хоч ковтнути для заспокоєння. Де в хаті валеріанка, він не знав – якщо доводилося хворіти, ліки йому завжди Оля подавала.

Вранці в Ольги з’явилися причини дивуватися – її лінивий дурень помчав з дому раніше за неї, пославшись на “справи”. Вона подумки покрутила пальцем біля скроні та побігла на роботу.

Але це були так, квіточки. Ягідки виявились після повернення додому.
Перше, що побачила Ольга, переступивши поріг, була чиста підлога у коридорі.

Не встигнувши подумати, що ж таки здохло у лісі для такого дива, Ольга отримала другий удар – голос Васі долинув не з кімнати, а з кухні:

– Оля, нарешті! Чайник вже холоне. Я тортик купив – ну сама розумієш, готувати я не дуже вмію, вирішив не ризикувати.

Вася виглянув із кухні – у чистій футболці та нормальних джинсах. Ольга на мить навіть втратила дар мови:

– Васю, ти здоровий?

– Так-так, все гаразд! Відзначити треба – я на роботу влаштувався. Електрик. Андрій мене своєму виконробу представив, їм потрібен якраз, а в мене і диплом є. У цих новобудовах така розводка складна, і кладуть вони її ну просто якось упоперек! Хіба ж можна так?Спиці мелькали швидко та ритмічно. Ольга, сидячи на лавці біля дитячого майданчика у дворі, в’язала шарф.

– Ой, дивись, Олю, твій-то Максим мого Миколу знову наздогнав! Але ж молодший за Миколу твій! – Алка, сидячи поруч, хитала коляску. У ній спав їх з Андрієм другий син, Микита. Ольга потяглася і перевернула в’язання:

– Так і Васька в мене високий і справний, є в кого синові великим рости!
Чотирирічний Микола і трирічний Максим захоплено ганялися один за одним майданчиком. Алка гаряче закивала:

– Ой, правду кажеш! Гарний чоловік у тебе, берегти такого треба! Андрій сказав, що Васю твого підвищили, начальником зробили?

Ольга поважно кивнула:

– Так адже Вася і працювати вміє

! Кого ж ставити, як не такого?

Розмову перервав сигнал телефону, і Ольга почала збиратися:

– Алло, ти вибач, пора мені! Вася скоро прийде, треба котлетки по-швидкому посмажити та борщ поставити гріти! Адже голодний прийде, після роботи! Максимко, додому! Тато скоро прийде!

Алла теж піднялася:

– Правильно кажеш! Я вареників раніше наліпила, піду варити, Андрій теж голодний прийде! Ти заходь, рецепт дам, Васі сподобаються! Тобі коли народжувати?

Оля погладила круглий живіт:

– За два місяці! Дівчинка буде!

Алла посміхнулася:

– Красуня буде і господиня! У такої золотої мами – тільки так!

Все треба самому перевіряти! Але добре, хоч встиг!

Вася кивнув двом роботягам і неквапом попрямував до своєї машини. Він був нею дуже задоволений. Не преміумклас, звичайно, але й навіщо він у наших умовах? А тут і за кермом, як звичайний чоловік, і на дачу до тещі можна, і до роботи швидше добиратися, і в гості поїхати. І Максимку дуже подобається на машині кататися.

Оля обіцяла сьогодні борщ приготувати. Добре б не забула – смачно вона його готує, із сальцем та часничком, та з пампушками, як годиться. А потім, поки вона на кухні прибиратиметься, можна буде з Максимом конструктор спробувати скласти, а то нині такі складні іграшки вигадують, що і дорослий не відразу розбереться.

Стоп, дорогою до магазину ще завернути треба – Андрій сказав, що брат його дині осінні завіз, ну і мед натуральний! Та заразом і картоплі там же взяти, Олі не можна важке зараз носити, а він завезе.

Мотор забурчав тихо і рівно, як задоволений кіт, кермо повернулося м’яко і плавно, і машина почала вибиратися зі стоянки. Вдома Максимко вже заліз на підвіконня, дивлячись униз виглядаючи татову «бібіку».
Вася почував себе падишахом.

Ставте вподобайки та залишайте свої думки в коментарях!