Ми у шлюбі 2 роки, синочку рік. Вийшла заміж через новину про дитину, стосунки не з солодких були, чоловік дуже грубий і намагається постійно зачепити образливими словами, на більше мозок його не здатний.

І, мабуть, мене Бог обділив мозком на той момент, хоча навіть його мати пропонувала добре подумати. Ну, а я що, набудувала повітряних замків, начепила рожеві окуляри, та все буде ок, він зміниться, я ж його кохаю.

Відносини у нас так і не склалися, тиждень все добре, тиждень сварки. У чомусь його підтримую, намагаюся надихнути, він всерйоз це не сприймає, ігнорує.

Поговорити з ним хочу, він мене не слухає, у телефоні сидить і намагається показати фото новин, я багато разів просила не робити цього, мені це тяжко дуже. На порожньому місці ображається, наприклад те, що йому не дзвонила цілий день, коли він на роботі, чи сказала, що він сам провокує скандали з людьми.

Він, не розмовляє, ходить, я намагаюся контакт знайти, результат нуль. Він так образився, що за день до виписки мене з малюком образив мене і сказав, виписуйся як хочеш.

Лежали з дитиною в лікарні, теж образився на щось і не дзвонив нам зовсім і не приїжджав. Ще він дуже втомився працювати і я повинна виходити на роботу і все одно, що дитина маленька, і в його поняття не входить, що він чоловік і повинен забезпечити сім’ю.

І при кожній нагоді, коли ми лаялися, він мені казав, що грошей не дасть. Добре, я влаштовуюсь на нову роботу, мене вже внесли в графік (робота змінами), а я елементарно не можу пройти медогляд, мої батьки далеко, його мама не може сидіти з сином.

Думала зранку зробити пройти доки він удома, працює просто з 10 ранку, він сказав, що не може, бо у нього тренування.

Так само і на стажування не можу сходити, я вже налаштована працювати. Я прошу лівих людей посидіти з дитиною.

У мене дилема — з одного боку робота, там на мене вже чекають, і я підставлю людей, і мені доведеться її покинути, якщо ми розлучимося, і я поїду до батьків.

А ось терпіти і сподіватися теж не дуже хочеться, просто якось страшно зробити цей крок. Найбільше, звичайно, шкода дитину, у самої батьки в розлученні і вітчим був бовдур той ще, отож я поїхала з дому через нього, тут цей зустрівся.

Вважай, що без батька теж росла. Не хочу такої самої долі своїй дитині.

КІНЕЦЬ.