Моя колишня однокласниця Катерина дуже спішила того вечора додому.

Вже з магазину несла важкі сумки, багато чого потрібно було купити.

Ноги були зовсім мокрі та холодні, бо вже пів зими вона ходить в осінніх чобітках, це й діряві вони, тепер ще й на весні вона ходить в них, планує вже на осінь купити обновку, щоб ноги не мерзли і не мокли більше.

Вдома Катерину чекає донечка, яка щойно повернулася додому зі школи.

Прийшовши швиденько, жінка готує вечерю, допомагає Світланці зробити домашнє завдання, пере усе, миє ще ранковий посуд, бо завтра знову на роботу вранці, ще й сніданок готувати потрібно.

А ще зовсім недавно у них була хороша сім’я, щастя й затишок в їхньому домі.

Катерина сиділа вдома, була звичайною домогосподаркою чимало часу, бо Іван говорив, що працювати в домі має лише один чоловік.

І Іван дійсно приносив додому завжди непогані гроші.

Але Іван був з тих чоловіків, які навіть шкарпетки в ванну кімнату сам не віднесе, ложку ніколи сам не візьме, навіть шматок хліба йому потрібно було подати до столу, тому роботи у Катерини вдома вистачало завжди.

І так жили вони разом 6 років, а потім Іван сказав, що втомився усіх годувати, теж хоче пожити для себе і просто пішов.

Просто взяв і пішов, спокійно зібравши усі свої речі.

Правда, хоч квартира була його, пішов сам з дому, а з квартирою сказав розбереться потім, поки може дружина з донькою пожити тут.

Лише згодом свекруха прийшла до Катерини, але прийшла якась зовсім невесела.

Пригорнула її до себе і сказала, що Дмитро живе з дочкою її кращої подруги, вона нещодавно приїхала з-за кордону.

Мати чоловіка сказала, що сама нещодавно дізналася про це, їй самій прикро від того.

Але сина вона свого тепер знати не хоче і сказала, щоб Катерина збирала речі і їхала жити до неї.

Дмитро у неї єдиний син, тому квартиру свою вона залишить онучці своїй, доньці Катерини і завжди допомагатиме, бо рідніших людей у неї немає.

Мати її чоловіка дуже просила, щоб Катерина з донькою не відверталися від неї, адже в тому немає її вини, що син вчинив так недобре.

Останній тиждень живе Катерина в квартирі чоловіка.

Щоранку встає з однією лише мрією, що ось-ось Дмитро зателефонує, повернеться до неї, попросить вибачення і вони знову будуть щасливими, як раніше, але ж ні.

Тепер жінка навіть гадки не має, що їй робити.

Справа в тому, що це квартира чоловіка її, яку він мав ще до шлюбу і сказав, що вона має зібрати свої речі і з’їхати з неї, дав їй місяць часу.

А в суботу приїде свекруха, вона сказала, що допоможе зібрати речі, а Катерина так хоче, щоб чоловік повернувся до неї, що й їхати нікуди не хочеться зовсім.

КІНЕЦЬ.