Чоловік вчинив як свиня, хоча сам він так не вважає. Ми ж сім’я, у нас все спільне. Тільки гроші ті я накопичувала зі своєї зарплати, економлячи на собі, а не на сім’ї.

Я хотіла собі нову машину. У мене є автівка, але її я купувала ще до шлюбу, і вже тоді вона була не нова. А тепер вже зовсім стара моя “бджілка”.

Чоловік, у якого є цілком свіжа машина, мене не підтримав, коли я хотіла продати свою, взяти кредит і їздити на нормальній машині, а не на відрі, що вічно ламається.

– Зараз у нас гроші є, а завтра чергова криза і все грошей немає. Чим платитимемо?

Якась частка логіки у його словах була. Тому я вирішила накопичувати гроші на нову машину зі своєї зарплати.

Тим більше що бюджет, який ми вели, це дозволяв. У нас із чоловіком є обов’язкові загальні витрати, на які ми обидва вкладаємось. Це квартплата, загальний відпочинок, продукти, все в цьому дусі.

А інша частина зарплати у кожного з нас залишається на власні потреби. Кожен сам обслуговує свою машину, відкладає гроші на свої захоплення.

Я, наприклад, зі своєї зарплати купую косметику, одяг, ходжу до салонів. Це особисто мої витрати, в яких чоловік не бере участі та гадки не має, скільки я на це витрачаю.

Мене такий стан справ влаштовує. У нас не те щоб роздільний бюджет, просто ми вирішили, що спочатку обов’язкові витрати, в які ми обидва вкладаємося, а потім особисті бажання.

Якщо мені грошей не вистачало, я могла попросити у чоловіка, як і він у мене, але здебільшого ми справлялися самі, так всім було простіше. Жодних зайвих сварок і виносу мозку.

От і на машину я теж відкладала сама. Економила на косметиці, салонах та інших своїх бажаннях. Чоловік до цих накопичень  ніколи не додавав.

Я навіть не афішувала, що на машину збираю. Гроші складала готівкою вдома, так мені було зручніше. Особливої таємниці із цього не робила.

Тому чоловік якось побачив мою заначку і спитав, що то за гроші. Я спокійно відповіла. він поклав гроші назад і ми більше цієї теми не порушували. І для мене стало дуже неприємним сюрпризом, коли на весіллі сестри чоловіка я дізналася, що мої накопичені сто тисяч були щедрою рукою чоловіка подаровані його сестрі.

Мене ніхто ні про що не спитав, мене просто поставили перед фактом, коли він вручав подарунок своїй сестрі. Пухкий такий конверт готівки.

Я потім запитала, скільки ми подарували, а почувши суму, поцікавилася, звідки чоловік їх узяв. Він і відповів, що це гроші, які я відкладала.

Моєму обуренню не було межі! Яке право він мав взагалі ці гроші чіпати, тим паче без узгодження зі мною.

– У сестри такий день, треба було щось дарувати, а в мене грошей немає, от і запозичив у тебе. І взагалі ми родина, у нас все спільне, – заявив чоловік.

Було б спільним, якби він хоч копійку вклав туди, а так це мої гроші, і він сам чудово про це знає. Просто вирішив зробити широкий жест за мій рахунок.

Я чоловікові сказала, що поки він не поверне мені все до копійки, я з ним навіть не розмовлятиму. Нехай збирає, бере кредит і потім виплачує зі своїх залишків зарплати, хай хоч що робить, але я хочу назад свої гроші.

– Ти така жадібна, я дивуюся! Через якісь гроші мені такі умови ставити! – обурився чоловік.

У мене зараз велике бажання з ним розлучитися. Мені так прикро за те, що чоловік зі мною повівся таким чином. А він себе ще й ображеним вважає.

КІНЕЦЬ.