Мій чоловік – дрібний бізнесмен. Має всього п’ять співробітників. Він має кілька автостоянок. Не сказати, що ми дуже багаті. Але все-таки він отримує разів в п’ять більше середньої заробітної плати.

Якось йому спала на думку ідея, якою він поспішив зі мною поділитися:

– Оля, ти ж можеш у мене працювати секретарем. Досить уже в декреті сидіти. Розвієшся і почнеш спілкуватися. До того ж, у тебе з’являться власні гроші, як ти мріяла.

– Міша, але наші малюки ще маленькі. Їм і в ясла рано. Я розраховувала, що ти і так згодом виділятимеш мені невеликий бюджет на мої жіночі витрати, – я дійсно завжди хотіла бути класичною непрацюючою дружиною.

Я не мала жодних амбіцій. Спочатку чоловік обіцяв мені, що я ніколи не працюватиму, але потім змінив свою думку.

Я народила двійнят. Романа та Руслана – кожному всього два роки. Мені не хотілося зараз з ними розлучатися.

– Нічого, Оля, наймемо нянькою твою маму, – сказав він мені.

Я порадилася з матір’ю. Їй видалася розумною ця ідея:

– Доню, це добре, що ти будеш в курсі справ чоловіка. А ще мені і тобі платитимуть невелику зарплатню.

Чоловік із самого початку запропонував нам получку нижче за ринкову, але ми вирішили, що і вимагати з нас будуть не так багато. Тому погодились.

Але виявилося, що тепер наші стосунки раптом і справді стали службовими, а не спорідненими.

Чоловік висловлював претензії мамі, ніби справді найняв її на повну ставку. А мені запропонував за ту саму зарплату секретаря ще й підмінити прибиральницю. Пояснив, що не доведеться платити клінерам, гроші залишаться в сім’ї.

Вже за два тижні він пішов ще далі і сказав мені:

– Оля, тут така справа. У мене фінансова криза. Я тобі поки що не зможу платити.

Спершу я погодилася. Але потім дізналася, що й моїй матері він також перестав платити. А вона звільнилася з основної роботи лише тому, що зять її вмовив.

Решті співробітників чоловік здійснював виплати без жодних затримок.

Я весь час хотіла поговорити з ним. Але він цілий день кудись їхав. А ввечері приходив і одразу лягав спати.

Якщо ж і вдавалося його зловити, він відкладав розмову. Тоді я вирішила так зробити. Просто не вийшла на роботу. І мамі сказала, що більше із онуками сидіти не треба.

“Якщо чоловік не хоче нічого вирішувати, то я примушу його це зробити!” – такі думки крутилися тоді в моїй голові.

Чоловік зателефонував мені з’ясувати, в чому справа. Я сказала, що не маю наміру безплатно працювати поломойкою і секретарем. І взагалі бухгалтер розповіла мені, що справи у фірмі йдуть добре. Немає жодної причини не платити мені гроші. Тим більше що я добре працювала.

Чоловік поскрипів зубами і звільнив мене. А потім несподівано сказав мені, що розлучається.

– Але яке відношення має наша сім’я до мого звільнення з твоєї роботи? – я намагалася зберегти стосунки.

– Мені потрібна керована дружина, яка готова підтримати і в горі, не тільки в радості, – бачили б ви з якимсь пафосом Міша це сказав.

– Але про яке горе йдеться? Адже в тебе не було жодних фінансових проблем! – залишалося тільки сплеснути руками.

Це рішення чоловіка було для мене дуже важким. Я його тоді любила.

– Ось я й перевірив тебе заздалегідь! А що, треба було чекати, коли ти зрадиш мені справді важкий момент? – чоловік так і палав праведним обуренням.

Ще коли я працювала у чоловіка, то потоваришувала з бухгалтером. І коли справа дійшла до розлучення, то попросила її допомогти мені влаштуватися на роботу. Та мені допомогла. І я почала непогано заробляти. Отримувала приблизно втричі більше, ніж у чоловіка. Все-таки мені знадобилися навички, які тоді набула на роботі у благовірного.

Ми з мамою вирішили по черзі перебувати поряд із дітьми. Підтримки від батька не було.

Чоловік відразу став колишнім у всіх відношеннях. Не дав жодної копійки грошей. І гордо кинув:

– Судися, якщо є гроші на юриста.

Так би я й залишилася остаточно біля розбитого корита, але виявилося, що син бухгалтера, який мені допомагав, сам готовий мені допомогти. Я можу розплатитися з ним пізніше, коли отримаю свою частину грошей та майна.

Я погодилась. Через деякий час вдалося відсудити у чоловіка аліменти та навіть невиплачену мені зарплату. Адже я була працевлаштована офіційно.

Коли чоловік дізнався, що його співробітниця мені допомагала, то був лютий. І звільнив її. Але виявилося, що вона не дуже потребувала грошей.

– Я працювала на вашого чоловіка, бо офіс розташований поряд з будинком. Але коли я дізналася, що він непорядна людина, то й сама хотіла звільнитися. Але він мене випередив, – екс-бухгалтер пояснила ситуацію.

З того часу ми потоваришували. І хоча син моєї нової знайомої надає мені недвозначні знаки уваги, але я вирішила більше ніколи не заважати в одну купу роботу та особисті стосунки. Ось закінчиться процес поділу майна, я з ним розплачуся, тоді побачимо.

КІНЕЦЬ.