Чоловік раніше дізнався про борги своєї мами, але мовчав, не хотів і мене засмучувати, але один телефонний дзвінок таки відкрив таємницю. А я ще так дивувалася і дякувала свекрусі, що вона таку суму в доларах нам на весілля в конверт положила. Тепер нам з Миколою приходиться з відсотками банкам віддавати. А на Водохреща Лідія Семенівна прийшла в гості з подарунком для онучки. Вона ще не знала, що ми знаємо правду

Чоловік раніше дізнався про борги своєї мами, але мовчав, не хотів і мене засмучувати, але один телефонний дзвінок таки відкрив таємницю. А я ще так дивувалася і дякувала свекрусі, що вона таку суму в доларах нам на весілля в конверт положила. Тепер нам з Миколою приходиться з відсотками банкам віддавати.
– Що, прийшли? – я навіть не спробувала приховати злості, коли свекруха переступила поріг на Водохреща.
Лідія Семенівна несміливо посміхнулась, тримаючи в руках подаруночок для онучки.
– Я просто хотіла…
– Хотіли, щоб ми ще більше в борги влізли? – я перебила, не стримуючись. – Мамо, ви серйозно думали, що це був подарунок на весілля, а не борг на наші голови?
Вона опустила очі, винувато знизала плечима.
– Я ж хотіла як краще…
– Краще? – тепер уже втрутився Микола, який мовчки слухав нашу розмову. – Мамо, ми з Анею дізналися, що ви взяли кредити в трьох банках. Відсотки – просто шалені! А виплачувати тепер нам.
Свекруха мовчала, стиснувши губи. Я не могла стриматись.
– Ви розумієте, що ми зараз економимо на всьому? У нас донечці лише пів року! Гроші мали б йти на неї, а не на банківські борги.
– Але ж Іллі ми теж подарували гарний подарунок… – несміливо відповіла вона.
– Тоді був живий батько, і гроші були ваші, а не банківські, – Микола ледь стримувався.
– Я не хотіла, щоб ви почувалися обділеними…
– Мамо, краще б ви взагалі нічого не дарували, – я подивилась їй просто в очі.
– Ми б зрозуміли. Подарунок – це те, що дають від душі, а не через борги.
Вона заплакала. Я відчула, як всередині піднімається гіркота, але стрималась.
– Чому ви не сказали відразу? – запитав Микола вже спокійніше.
– Я боялася, що ви засмутитесь… Та й сподівалась, що якось впораюсь…
Ми довго мовчали.
– Мамо, тепер це наш борг, і нам доведеться його сплачувати. Але це неправильно. Ми маємо маленьку дитину… І знаєте, що найгірше? Ми втратили довіру до вас, – я не могла більше говорити, бо в горлі стояв клубок.
Вона мовчки пішла.
А як би ви вчинили на моєму місці? Чи правильно ми зробили, що висловили все, що думаємо свекрусі?