Жодного разу в житті не повірила б у міф про дружбу між жінками та про те, що її, власне, не існує. Однак моя знайома своїми діями показала протилежне, через що зараз мені важко довіряти будь-кому.

З нею ми почали спілкуватися ще в дошкільний час, проте люди навколо нас не розуміли через що. Ми були повними протилежностями. Валю, так її звуть, виховувала її бабуся, яка любила зловживати спиртними напоями, моя ж родина була повноцінна. Так і з уподобаннями в одязі чи, наприклад, у музиці – вони у нас були абсолютно різними. І все-таки наше спілкування трималося на взаємному інтересі.

У бабусі Валі не було проблем із фінансами, але й сильну розкіш вони дозволити собі не могли. Тому вона часто заходила до мене у гості. Батьки не мали заперечень, і я позичала їй якісь речі чи прикраси, бо вважала, що це є прояви справжньої дружби.

Закінчивши школу, Валя вирішила не йти до університету, а знайти собі роботу, попри те, що багато хто вважав, що за бажанням вона змогла б легко вступити на бюджет. Я ж навпроти продовжила вчитися. Але й на цьому наше спілкування не припинилося.

Ми часто прогулювалися разом, і найчастіше платила за наші розваги я. Гроші я отримувала від батьків та підробляючи, але жила з батьками. Валя ж сплачувала комуналку, їла і купувала речі власним коштом.

Років зо два у мене з’явилася компанія, яку я кілька разів пробувала подружити з Валею, проте спроби не повінчалися успіхом. Одна моя знайома була дуже здивована моїм спілкуванням з Валею, тому що вважала, що вона мені дуже заздрить. Я тоді лише відмахнулась.

Ще через кілька років, після закінчення навчання я вийшла заміж, за молодика, який ще в перший день нашого знайомства справив на мене враження. Коли я вперше вирішила похвалитися перед Валею своїм залицяльником, вона сказала, що він виглядає безглуздо, на що я, зрозуміло, спочатку образилася, проте Валя сказала, що це був лише жарт, додавши, що він просто не в її смаку.

Про питання, хто ж буде у мене свідком на весіллі й не заходило розмови. Усім було зрозуміло, що нею буде моя найкраща подруга. Тоді ми й розпочали підготовку до святкування. Валі я замовила сукню кольору фіалок власним коштом, тому що моє бажання полягало у проведенні весілля в цьому кольоровому спектрі. Тоді я була впевнена, що через мій добробут, Валя радіє, і коли мати чоловіка сказала мені що її не варто запрошувати на весілля я була дуже здивована. Проте заперечувати вголос не наважилася.

Після того, як весілля було зіграно, тривалий час ми з Валею не зустрічалися. То через відпочинок, то через ремонт та переїзд. Пізніше з чоловіком оформили іпотеку, з нею нам допомогли як мої батьки, так і чоловіка.
Коли ремонт у квартирі був готовий, ми покликали знайомих та родичів.

Людей було небагато, проте всі захоплювалися нашим житлом. Свято пролетіло непомітно, проте коли всі пішли, я помітила червону пляму на білому килимі. Чоловік мене швидко заспокоїв, сказавши, що віднесе його до хімчистки, і тому цей випадок швидко вилетів у мене з пам’яті.

Валя часто відвідувала мене і під час її візитів я ділилася з нею своїми переживаннями за чоловіка – він почав затримуватися на роботі, і в нас досить часто відбувалися сварки. Валя мене заспокоїла, сказавши, що це, напевно, ми звикаємо один до одного і що чоловік швидше за все не дає мені приводів для ревнощів.

Чоловік приводів для ревнощів не давав, проте згодом я все частіше почала помічати за собою пошуки того, до чого б причепитися. І одного злощасного дня знайшла в нього контрацептиви та слід від чужого тонального крему.

Зрозуміло, я відразу ж влаштувала розборки чоловікові. Він у свою чергу повністю заперечував, що це його речі та присягався мені в коханні та вірності. Після закінчення розбірок ми дійшли того, що не триматимемо один від одного секретів.

Щоб не приховувати нічого чоловік відразу ж сказав про своє небажання бачити більше Валю в нашому домі й через кілька моїх питань все ж таки вирішив розповісти в чому полягає його таке ставлення до моєї подруги.
А розповів він ось що.

Виявляється Валя постійно чіплялася до мого чоловіка, починаючи з самого весілля. І на роботі чоловік став теж довше сидіти аби не перетинатися з нею. На моє запитання, чому він відразу мені це не розповів, він відповів, що думав, що я не повірю. А я справді не хотіла вірити в це, проте перевірити його історію на правдивість таки вирішила.

Через день ми домовилися зустрітися з Валею у невеликому закладі, попити чай. Щоб не тягти кота за хвіст, я вирішила сказати їй все прямо, сподіваючись почути спростування, або гідне виправдання своєї поведінки.

Однак Валя не стала відпиратися та одразу ж сказала, що вона робила це спеціально, бо мені заздрила, бо в мене в житті все було добре, і все давалося легко. Після свого монологу вона швидко зібрала речі та пішла, поки я сиділа, все ще намагаючись не вірити в це. Коли мене трохи відпустило, я зателефонувала чоловіку, з проханням забрати мене звідси.

Ось так через заздрість розсипалися наші взаємини з Валею, наша дружба, якщо взагалі така колись була.

КІНЕЦЬ.