8 років тому я зустрічалася з хлопцем. Познайомились ще в університеті. Мишко особливою ​​романтичністю не відрізнявся. За тиждень до Нового року, який я вже мріялася провести разом, він сказав, що йде до іншої. Моїм переживанням не було кінця. Через рік зустріла майбутнього чоловіка, побралися, виховуємо сина.

Чоловік займається будівництвом, має одну з найбільших компаній у нашому місті. Нещодавно відкрили нову філію, працюємо разом. На 3-й чи 4-й день у нашому кафе побачила Мишка. Виявляється, він у нашій компанії – молодший менеджер і за фактом – мій підлеглий. Мститися я йому не збиралася, гнів якось уже пішов, але саме переплетення доль не могло не здивувати.

Наразі випадково зустріла колишнього в трамваї. У нас розпочалася розмова. Він сказав: «А ти погарнішала. Новий хлопець так вплинув? Я: “Ні, просто наше розставання пішло мені на користь”.

Моїм батькам було по 20 років, коли вони зустрілися. Мама йшла вулицею, як раптом її гукнула подруга: «Марічко! Познайомся, це мій брат». З маминих спогадів: Я побачила невисокого хлопця в оточенні дівчат. І раптом він видає: „Дівчино, я прошу вашої руки!“» І мама відповіла, театральним жестом подаючи руку: «Будь ласка!» Вона побачила розгублене обличчя: тато дивився на руку і не знав, що робити з нею.
Думки одне про одного у них склалися певні. Мама думала: “Безвідповідальний”, тато: “Я до цієї відьми на кілометр ближче не підійду!” Проте, вони зустрілися знову за 15 років. За цей час побували у шлюбі, в обох народилося по дитині. Ну а потім мама переїхала до тата в село, і невдовзі народилася я.

Таксую. Ніч, час до 0:00. Відчиняються праві передні двері – знайоме обличчя. Дівчина: «Доброї ночі». Я: “Доброї”. Їдемо. В голові думки крутяться: може, не впізнала мене? 6 років минуло, вона тоді на мені збожеволіла, а я її покинув. Доїхали. Не впізнала чи вдала. Їду. Не проходить і 15 хвилин, бачу повідомлення: “Ви заблоковані: скарга від клієнта”. Безготівку забрали, зміна до ранку закінчилася. “Все-таки впізнала”, – подумав я.

Займаюся спортом, дієта, в останній рік помітно схудла. Усі речі великі на 3 розміри. Купила найдешевші джинси та футболку у секонд-хенді. Зустріла перше кохання того ж дня. Він як міг хвалив, що добре виглядаю. Потім знайшла у себе в сумці підкинуті тисячу гривень – на харчі, мабуть.

Зараз оце зустріла своє колишнє кохання. Іду я така в навушниках, переходжу дорогу до супермаркету, тут різко вилітає машина і мало не на мене. Я повертаю голову та бачу його за кермом. І ми дивилися один на одного, як дурненькі, десь хвилину й усміхалися. Я потім таки пішла з проїжджої частини, і він поїхав у інший бік.

Якось на 1-му курсі я сподобався дівчині. Запросила додому. Зайшли, вона втекла на кухню, а я ходжу квартирою і розглядаю всілякі статуетки, які її тато привіз із Африки. Тут вона кличе пити чай, я ніяково розвертаюся і зносю одну з них на підлогу! Голова котиться, хапаю статуетку, ставлю на місце та голову акуратно зверху.

Поки пили чай, хвилювався, всі думки про свою незграбність. Посидів трохи і втік під надуманим приводом. А рік тому в магазині раптом чую: О, привіт! Скільки років, скільки зим!” Розговорилися якось просто і тепло, і я розповів ту історію, чому зник, вибачився. «Який же ти телепень! Я її ще у 10 років впустила. Ой же…» Усміхнулася сумно, похитала головою і пішла своєю гарною ходою.

Я в підготовчій групі дитсадка закохався в одну дівчинку, через 30+ років знайшов її. Вона, правда, і не пам’ятає нічого, ну так, неясно. Але я був розчарований. Ні, не через зовнішність. Я її одразу впізнав. А через таргани в її голові. Поспілкувався трохи та просто зберіг у пам’яті ніжні почуття. Люди змінюються, а багато хто й не пам’ятає, якими вони були.

У мене велика компанія зі збирання сміття. Заробляю багато. На суботники виходжу зі своєю бригадою: так би мовити, підтримати та поспілкуватися зі своїми людьми. Саме в такий день я й зустрів свою колишню, яка посоромилася зі мною привітатись та з обличчям «Фу, я його не знаю!» втекла до якогось мужика, що стояв поруч з моїм «мерсом» «логан». Я радий!

Якось у 9-му класі мене відправили на турзліт до сусідньої області, де проходили змагання з орієнтування. Там було понад 200 шкіл. Після початку тихої години основна маса пішла спати, ну а я, як найжвавіша, залишилася біля вогнища. Тут підійшла компанія молодих людей, і на пісні “Там, за білою рікою” ми зустрілися поглядами. Після цього ми попрямували до нашого з подругою намету. Грали у карти на поцілунки. То був мій перший поцілунок, як і в нього. Хлопчики, догравши, пішли. З того дня минуло 15 років. Ми випадково побачили одне одного в соцмережі та взаємно лайкнули. І, зустрівшись, зрозуміли, що перше кохання — це реальність. У нас чудовий син росте, повна копія чоловіка.

Зустріла колишнього: важкі стосунки, важке розставання. Протягом усіх стосунків вимагав, щоб я ще трохи скинула вагу. І це за моїх 47 кг! “Ти просто шикарно виглядаєш”, – висловив він своє захоплення. А я погладшала на 5 кг, зустріла прекрасну людину і готуюся до весілля. І так, я просто шикарно виглядаю!

Чоловік пішов до іншої, а я почала жити з іншим чоловіком. Сину пояснила, що тато покохав іншу жінку. На запитання «Чому?» вирішила відповісти по-простому: вона красивіша, розумніша і добріша, ніж мама. Коли зустріли колишнього чоловіка з його пасією в магазині, син заволав: «І анітрохи вона не гарна, неправду ти говориш, мамо!» У мене навіть сльози навернулись.

Працюю у парфумерному магазині. Прийшов колишній – вибирати парфум «для дівчини». Звичайно, допомогла йому, вибрали «найкращий». Звідки я могла знати, що він з цим прийде миритися зі мною?

Зустрів свою колишню. Розлучилися давно і мирно. А тут іде, і бачу — о, як мило! – Пузико. Місяць так 7-й. Сіли на лавочку, балакаємо. Показую на пузико: мовляв, можна? Долоню поклав, потім вухом до живота притулився, розчулююся, намагаюся розчути маленьке серце. Кажу: Скільки нам уже? Вона: “32 мені. Забув?” Виявилося, не при  надії. Просто погладшала.

А чи був у вас досвід випадкової зустрічі з колишніми і як ви повелися?

Джерело