Чоловік останнім часом все частіше став обурюватися, що це несправедливо, коли він працює на двох роботах, а я лише на одній. Ми ж сім’я, ми повинні долати все разом.

Таке відчуття, що він забув, через кого у нас ця ситуація склалася. Хто є причиною наших проблем. А причина саме мій чоловік, який широким жестом вирішив порадувати батьків та сестру.

Це називається запаморочення від успіхів, які так і не сталися. Він повірив у те, що незабаром отримає фінансовий проєкт, тому грошима можна розкидатися в усі боки.

На руках у нього цих грошей ще не було, але він вважав, що це дрібниці й набрав кредитів. Зі мною він навіть не вважав за потрібне порадитися. Про своє майбутнє “багатство” він мені похвалився, я зі стриманим оптимізмом чекала на цей грошовий водоспад. Але мені б і на думку не спало ділити шкуру ще не вбитого ведмедя.

А ось чоловік вирішив не розмінюватися на дрібниці. Взяв кредит, щоб батькам ремонт зробити, потім сестра його заміж зібралася, то він ще один кредит узяв. Як він міг відмовити, коли сестра попросила?

Я ж не могла зрозуміти, звідки у свекрів дорогий ремонт намалювався, якщо стільки грошей пішло на організацію пишного весілля дочки? А весілля там було пишне, з багатою кількістю гостей.

У чоловіка спитала, але він відмахнувся. Я далі з’ясовувати не стала, бо рахувати чужі гроші не звикла. Здивувалася, запитала, не отримала відповіді та облишила це. Тільки дарма я тоді не почала його розпитувати, хоча на той момент вже все трапилося, нічого вже було не змінити. Кредuтu він вже набрав, гроші витратив.

Найсмішніше, що він пропонував і нам у квартирі ремонт зробити, на кшталт, візьмемо кредит, зробимо, а там вже й проєкт на нього впаде, з нього і розплатимося.

Я тоді відмовилася, п’ять років жили зі старим ремонтом, ще пів року точно проживемо. Не люблю я кредити, вони мене напружують, мене бісить, коли я комусь винна.

Вже не знаю, чи були в курсі свекри та сестра, що вони гуляють на кредитні кошти, але коли все розкрилося, дуже натурально вдавали, що вперше про це чують.

Про те, що у нас є кредити, я дізналася від сумного чоловіка, який прийшов весь пригнічений і розповів, що він не отримав проєкт, клієнт вирішив почекати. Заплатили за консультацію та й усе.

Ну, я почала заспокоювати, що нічого страшного не сталося, і таке буває. Буде інший проєкт, у якому він зможе проявити себе. Пам’ятаю, що навіть пораділа тієї хвилини, що не піддалася і не погодилася на ремонт в кредит.

Чоловік мого спокою не поділяв. Він почав психувати, що я нічого не розумію, йому тепер борги треба віддавати, а як це зробити, якщо зарплати не вистачає.

Виявляється, він два місяці тягав гроші з нашої спільної скарбнички, щоб сплачувати кредити. Все сподівався, що таки отримає той проєкт і все поверне. Але не склалося, тож він вирішив мені все розповісти.

Мої емоції не передати словами, особливо коли я почула суму. Звичайно, йому тепер важко їх віддавати та ще й так, щоб я нічого не зрозуміла.

Посварилися ми, але треба щось робити. Було вирішено, що чоловік шукатиме другу роботу. Затягнемо тугіше пасоки і якось викручуватимемося з цієї ситуації. А що ще робити? Назад вже не відмотаєш.

Чоловік спочатку зрадів, що я не пиляю, не влаштовую істерики, не погрожую розлученням, а пропоную варіанти вирішення проблеми.

Другу роботу він знайшов швидко. Сидів вечорами та у вихідні, щось за комп’ютером чаклував. Я навіть не заглиблювалася, що саме він робить. Платять і добре.

Я мала свої проблеми. Наприклад, треба було якось зводити сімейний бюджет, щоб і на кредити вистачало, і на продукти, і на комуналку, і якісь особисті потреби.

Іноді виходило так, що до зарплати ще три-чотири дні, а грошей вже немає, бо трапився форс-мажор якийсь. І тут доводилося викручуватися.

До закриття кредитів ще працювати й працювати, а чоловік раптом став виявляти невдоволення ситуацією, що склалася.

– А чому тільки я працюю на двох роботах? Це не чесно! – почав обурюватись чоловік.
Мабуть, я маю не лише до копійки виміряти сімейний бюджет, а ще й на другу роботу йти, щоб нам було легше жити.

Але я не вважаю себе зобов’язаною перенапружуватися через дурість чоловіка. Достатньо того, що я на розлучення не подала і погодилася разом із ним вирішувати проблему.

Мені доводиться нагадувати чоловікові, що саме через нього ми й потрапили до цієї ситуації, тож не йому скаржитися. Поки спрацьовує, але обурюватись він став дедалі частіше. Мене це наводить на сумні думки.

КІНЕЦЬ.