Від бабусі мені дістався 2-поверховий будинок з ділянкою, але щоб ви не подумали, що я так просто його отримала, зазначу, що будинок кілька років тому згорів, і рік тому я вирішила серйозно зайнятися його ремонтом.

Гроші на ремонт: на будматеріал, за бригаду, на сторонні витрати – на все, що пов’язано з цією справою заробляла я. Так і вдома все робила і купувала я, чи то продукти, одяг чи побутові дрібниці.

Чоловік заробляв мізер, і з усієї зарплати він приносив додому лише 5 тисяч гривень.

Частина грошей йшла і на аліменти дітям від минулого шлюбу (аліменти молодшому та оплата навчання старшого), тож це було зрозуміло загалом.

Коли я просила його захопити щось із магазину дорогою додому, він це робив, але з невдоволенням, а потім ще довго нагадував мені про це.

Я навіть звикла так жити, але недавнє його прохання приголомшило мене. Чоловік якось повернувся з роботи і сказав, що мені потрібно оформити частину мого будинку на нього. Мовляв, він не хоче працювати у будинку, де він ніхто.

Під словом «працювати» він має на увазі цікавитись у бригади, як ідуть справи, а іноді привозити їм те, що я замовляла за свої гроші.

Справа в тому, що ми з ним і не зареєстровані… ми громадянське подружжя, а тут така вимога. Рідні не радять мені цього робити, а чоловік каже, що своїм кроком я покажу, чи ціную його насправді, чи просто звикла до нього і живу за інерцією.

Ну, не знаю … не думаю, що правильно переоформитиме на нього частину будинку. У мене ж немає гарантії, що він не перепише частину мого будинку на своїх дітей…

КІНЕЦЬ.