Суботній ранок. Вчора ввечері Сергій поїхав з друзями на риболовлю. Улов невеликий, але відпочили, як годиться. Посиділи біля багаття, зварили рибну юшку і залишились там на ніч. Повернувся додому ближче до обіду. Чекав, що дружина, як завжди прибрала квартирі, приготувала щось смачненьке. Він ситно пообідає та ляже відпочивати на канапі перед телевізором. Для того і вихідні, щоб відпочивати.

Переступивши поріг, зрозумів, що вдома незвична тиша. Заходить до вітальні, а там дружина на його улюбленому дивані лежить. Очі закрила, дрімає. Пішов на кухню, оглянув всі каструлі, скрізь порожньо. Навіть супу ніякого не зварила. Пішов у вітальні розбиратись:

— Олено, чому нічого не приготувала? Ти ж знала, що повернусь голодним. Розляглася і відпочиваєш, а в хаті кіт не валявся!

— Приготуй цього разу сам,– тихо промовила дружина.

Сергій не знав, як стримати своє обурення. Він почав кричати на жінку, але Олена ніяк не відреагувала. Їй настільки боліла голова, що важко було і поворухнутися. А Сергій все продовжував свої нотації. Почав бурчати, що для чого така жінка, яка замість того, щоб приготувати чоловіку їсти, відлежується на дивані.

Олена слухала це все і не розуміла заради чого терпить таке ставлення вже стільки років. Чоловік навіть не поцікавився, чому вона лежить. Його лише власні потреби турбують.

Олені набридло слухати крики та докори, вона ледь підвелася і пішла до кімнати, зачинивши за собою двері. Сергій ще довго щось бурчав сам до себе.

Зранку їй стало легше. Олена все зважила. Їй скоро 55 років. Досі ходить на роботу. А коли повертається то, замість того, щоб відпочивати, приступає до другої зміни на кухні. Це повторюється з дня у день, а подяки ніякої. Навіть на вихідних відпочити не можна. А коли занедужала, чоловікові було байдуже до того, він вимагав звичного обслуговування. Невже за стільки років спільного життя не заслужила хоч краплинку вдячності чи співчуття?

Зайшла на кухню зробити чаю, а там Сергій насуплений сидить. Ніби вона перед ним провинилась чи образила якось. Олена почала розмову першою:

— Я все обдумала. Ти вчора натякав про розлучення. Так, от. Я готова. Розходимося, розмінюємо квартиру і кожен буде жити власним життям. Ти ж навіть не запитав учора, чому я лежу, як я почуваюсь. Мені набридло твоє користувацьке ставлення. Сьогодні подзвоню донькам і скажу, як є.

Сергій навіть розгубився трохи. Він вже й не пам’ятає, щоб говорив щось про розлучення. Не готовий він до самотнього життя. Звик, що дружина дбає про побут. Вирішив перепросити. Але Олена вже не вірить жодним словам. Вона вже говорила з однією донькою. Завтра подзвонить другій.

Сергію треба тепер дуже постаратись, аби випросити в дружини прощення й переконати її залишитись. Але навряд чи вмовляння тепер допоможуть.

КІНЕЦЬ.