Так моє життя склалося, що я сама родом з невеличкого села.

Мої тато й мама все життя працювали з ранку до вечора дуже важко, вони дуже працювиті люди у мене.

Як би там не говорили, що в селі жити легше, там все своє, але це не так, там, щоб хоч щось мати, потрібно за копійки важко працювати.

Тому, коли я підросла і вже приїхала навчатися в столицю, добре вже знала, що повертатися в село не хочу.

Я розуміла вже тоді, що хочу кращого життя, ніж у моїх мами й тата, адже мої батьки крім важкої роботи нічого не бачили.

Я дуже добре розуміла, що приїжджій людині в столиці жити дуже непросто і, якщо ти хочеш щось мати, то маєш дуже добре та працювати, а працювати мене батьки навчили ще з дитинства.

Після навчання я влаштувалася за спеціальністю – бухгалтером на хорошу фірму, але платили мені там, відповідно, зовсім небагато.

Та я тому була дуже рада, адже у мене зовсім не було стажу роботи.

Та я й тоді не сиділа склавши руки, я влаштувалася прибиральницею в супермаркет на нічне чергування на іншому краю міста, щоб не зустріти там своїх колег.

На роботі мені підвищили зарплату, а з прибиральниці я перейшла до старшої відділу теж з дуже гарним окладом, працюючи там вночі.

Я, в той час, орендувала квартиру, мала дві роботи, добре заробляла, та розуміючи, що не маю часу на себе стала шукати собі іншу вакансію, щоб було трохи легше.

Минуло трохи часу і десь, через місяців два, я влаштувалася фінансистом і дуже добре стала заробляти.

Тепер у мене була одна робота, я могла працювати дистанційно, беручи роботу додому.

У мене було багато вільного часу, з’явився час для себе.

Тоді я стала ходити в салони краси, купувати гарний дорогий одяг, ходити з друзями в кафе.

Разом з тим, я стала відкладати гроші на своє майбутнє.

А потім зустріла Петра.

Петро мешкав в столиці зі своєю мамою, у них була трикімнатна квартира, він теж заробляв непогано.

Пів року ми зустрічалися з ним, а потім Петро покликав мене заміж.

Я погодилася, адже щиро кохала і вважала, що він найкраща пара для мене, втомилася всі ці роки бути сама.

Мама чоловіка покликала нас жити до себе, але я відмовилася, адже хотілося бути господинею у себе вдома, я не могла б жити комфортно в чужому домі.

Та й думала, що Петро швидше намагатиметься назбирати гроші на своє власне житло.

Та згодом я побачила, що стараюся лише я одна.

Згодом у мого чоловіка почалися проблеми на роботі, їм зменшили зарплату.

Я стала просити свого чоловіка, щоб він шукав собі іншу роботу, сама йому шукала вакансії, та його влаштовувало таке життя і він нічого не хотів змінювати.

Коли його мама дізналася про це, то сказала, що немає чого чоловіка на іншу роботу відправляти, ми можемо жити з нею і нам буде легше.

Та жити в чужому домі я не хотіла, тому стала шукати другу роботу собі.

Гроші по трішки відкладала, і ми таки взяли квартиру свою в кредит.

А потім я дізналася, що чекаю дитину.

Одну роботу я залишила, зрозуміло, адже не хотіла працювати багато і грошей знову стало менше.

Чоловіка теж з роботи звільнили, але він шукав іншу дуже повільно.

Його мама знову стала кликати нас до себе.

Свекруха пояснювала, що свою квартиру ми зможемо здати в оренду, з того й платитимемо кредит, поки житимемо з нею.

Але хіба це вихід?

Що це за таке сімейне життя?

Чому дорослий чоловік не хоче знайти хорошу роботу, щоб в його сім’ї був власний дах над головою.

Зараз я навчилася пекти торти, вмію шити і беру роботу додому.

Мої мама з татом сказали, що платитимуть кредит за мене, поки я сидітиму в декреті.

То чи потрібен мені такий чоловік?

Тепер я розумію, що коли я була сама, у мене завжди були гроші, а як вийшла заміж – завжди їх не вистачає.

Я сказала Петрові, що він вже 2 місяці вдома сидить і годувати ще його я не буду, нехай де хоче там харчі бере.

Петро тоді на мене дуже образився, зібрав свої речі і пішов до мами.

Але я впораюся і сама, адже добре засвоїла, що нам, приїжджим, щоб добре жити в столиці, потрібно гарно працювати.

Родичі мені кажуть, що потрібно берегти сім’ю, думати про дитину і, що я маю бути мудріша, бо в моєму віці з дитиною заміж вже важко вийти.

Але хіба потрібно тримати такого чоловіка?

КІНЕЦЬ.