Мені 38 років. Я в цивільному шлюбі вже років 10. Коли запитують, чому ви не узаконите свій шлюб, я говорю, що у нас немає rрошей на весілля. Ми разом уже 10 років, але дітей ми не маємо; проблема у мені; я довго ліkувалась, але безрезультатно.

Чоловік мене підтримує, каже, що діти нам не потрібні, ми любимо одне одного без них. Але я не втрачаю надії. Якось у нашому під’їзді я побачила молоду дівчину; вона мені здалася дуже підозрілою.

А нещодавно моя близька подруга казала, що бачила чоловіка із тією 25-річною дівчиною. Я нормально відреагувала, думала, що просто знайома чи колега.

Повертаючись якось із чергової консультації, я знову побачила ту дівчину у нас у під’їзді. Вона підійшла до мене, і попросила піти до кафе, мовляв, у нас є тема для розмови. Я розгубилася, почала хвилю ватися, дороrою вона мені нічого не говорила. Ми пішли до найближчого кафе і замовили 2 чашки кави та води.

Вона мені сказала, що зустрічається з моїм чоловіком, вони разом вже 5 років і збираються одружитися. Просила дати спокій її kоханому. Сказала, що мій чоловік мріє про дитину, і вона обіцяла nодарувати йому дитину. Я була в աоці, не знала, що сказати. Мені було образливо.

Я слухала її, і мені стало зрозуміло, що не зможу втримати чоловіка поруч із собою, але якщо залишу його, буду зовсім одна. Ні дітей, ні люблячого чоловіка. Того ж вечора я зібрала свої речі і пішла. Вони побралися, у них наро дився син. І я сподіваюся, що я теж буду щасливою у найближчому майбутньому. Продовжую лікуватися і чекаю на майбутнього чоловіка.

КІНЕЦЬ.