Я завжди багато чула про конфліктні ситуації невісток із свекрухами. Та чомусь постійно думала, що зі мною такого ніколи не трапиться, адже сама по собі я людина неконфліктна та завжди уникаю сварок.

Після першої зустрічі із батьками Ярослава я зробила висновок, що їм сподобалась. Мама мило мені посміхалась та радісно ішла на контакт. Та з часом стала помічати у її очах якийсь холод, пильність, уважність до кожної дії, навіть під час посмішки.

При мені вона завжди була люб’язною, а потім Ярик розповідав, що мама проти одруження. Мене це дуже і дуже дратувало. Чому не можна всю правду сказати в очі?

Одружились ми таки попри всі заборони. І навіть на весіллі Лариса Миколаївна була лише на розписі, а потім втекла геть. Нам сказала, що просто болить голова.

Відразу ми оселились у квартирі Ярослава. Та річ у тім, що свекруха мала ключі від помешкання і могла прийти в будь-який момент.  А приходила частіше за все тоді, коли не було чоловіка та вичитувала мене за кожну дрібницю, критикувала та сварилася.

А я така людина, що відразу починаю плакати замість того, щоб постояти за себе. А жінка тільки тішиться. Напевно, подобається дивитись на мої сльози. Тому і починала конфліктувати ще більше. А потім ще запитувала у Ярика, чому ми досі діток не завели. Які тут можуть бути дітки?

Та якось я додумалась до більшої хитрості і ввімкнула диктофон при черговому нападі. Там навіть провокувати не довелось, жінка справлялась сама. Таки довела мене до сліз і пішла собі геть, посміявшись.

Коли я дала прослухати цей запис чоловікові, то він не зміг повірити своїм вухам. Відразу зателефонував матері, аби розібратися. Вони дуже довго сперечались, звичайно, в усіх смертних гріхах мене звинувачувала.

Та слова ці були порожніми і Ярослав сказав, щоб більше матір ніколи не приходила до нас у гості.

Довго я не могла прийти до тями та знову прийняти себе і свої дії. Чоловік навіть записав мене до психолога. А коли відчула, що життя налагодилось, то зважилась стати мамою.

Тепер наше життя сповнене радістю та щастям, адже в ньому лише позитивні моменти. З Ларисою Миколаївною я не спілкуюсь і до себе не кличу. Ярик, звичайно, до неї ходить, бо це рідна мама. Іноді і дочку із собою бере, я не проти. Лише б мене не чіпали.

КІНЕЦЬ.