Чоловік мав важкий характер, до якого я вже звикла. Але нещодавно через те, що він заявив, ур вався мій терпець
Найцікавіше те, що він до свекрухи так само лізе: -Мамо, Юля готує борщ за іншим рецептом. Він смачніший. -Мамо, Юля використовує інший засіб для миття підлоги.
Воно краще. Ну і так далі, його претензії нескінченні, ніколи не знаєш точно, що він від тебе чекає. Я звикла просто, пропускала повз вуха, не звертала особливої уваги.
Тільки періодичні істерики дратували. Нещодавно прийшов додому мій благовірний, зайшов на кухню, відкрив холодильник і почав верещати: -Так не може більше продовжуватися!
Це неподобство! Це просто жа хливо! Ти — нестерnна! Це ж коաмар якийсь… Я сумно попленталася на кухню, знаючи, що на мене там чекає чергова, «неймовірно важлива» нісенітниця.
-Що таке? -Це жерсть, жах, ганьба. Ти знову забула ложку в цукорниці. -Так, дійсно, жах. Апоkаліпсис неминучий тепер через мою необачність. Як я могла так ризикнути всесвітом?
Женя почав кричати більше, мовляв, знущаюся ще. У мене навіть вуха заклало. Не знаю, що в моїй голові змінилося на той момент. Мабуть, він травмував своїм криком центр мого терпіння, але я вирішила, що настав час подавати на розлу чення. Ніколи через це рішення не шкодувала.
КІНЕЦЬ.