Я знаю, що я не одна, хто не може ужитися зі свекрухою. Але сподіваюся, мене зрозуміють.

Вже майже рік спільного сімейного життя, як не можу порозумітися зі свекрухою. Свекруха інвалід, перенесла інсульт і досі не вилікувалась. Вже майже 10 років минуло після удару.

Вийшла я заміж за коханого чоловіка. Ми спілкувалися майже 2,5 роки. Ми хотіли побратися, але більше ініціатором була його мати.

Вона не схвалювала те, що ми так довго тягнемо, а в нас ще не вистачало грошей. А вона цього розуміти не хотіла.

Весілля минуло, минув час. Поки я в них все обставила, прибралася, тарганів потруїла, гуляла з його мамою, бо чоловік працює, приділяла час, купувала все, платила за комунальні послуги. Все робила та роблю.

Але повірте, знайде до чого причепитися і відразу образи через будь-яку дрібницю. І потім не розмовляє. А чоловік хвилюється і одразу біля мами бігає, бо хвора людина. І його мати користується цим.

Одного разу я пішла та поїхала до батьків, бо його мати мене довела. Чоловік на мене ніколи голос не підвищує практично, але одного разу розлютився і накричав.

Потім ми сіли їсти і мама стала щасливою. Я розгнівалася і пішла. Коли він на маму кричить, я його лаю. А коли у нас суперечки відбуваються, вона радіє та намагається сина біля себе тримати.

Начебто доросла жінка і має бути мудрішою і давати поради, бо ми молода сім’я. Коли чоловік мене привів додому, його мати навіть у мій бік не подивилася.

Будь-яка мати була б щаслива, що син щасливий і дружина його поруч із ним. Як і належить. Вона навіть може на мене накричати, а я іноді її не розумію.

Вона майже не розмовляє і може висловити думки. І після цього навіть не вибачається. Ну і добре. Коли сина поруч немає, вона показує своє справжнє обличчя, нуль уваги на мій бік.

Коли син вдома показує турботу та хвилювання про мене. Буквально днями, я пішла погуляти з подругами, а вони сіли вечеряти, чоловік і його мама. Вона відмовилася і сказала, що їсти не буде без мене. Підступна жінка.

Раніше я дуже намагалася потрапити до свекрухи, але зараз вигоріла. Гуляла, ходила до кафе, приділяла час. Але потім все одно залишалася незадоволеною.

Я перестала приділяти їй увагу. Бо будь-яка людина так і вчинила б. Свої обов’язки виконую, як і раніше, просто тепер не намагаюсь саме їй догодити.

З чоловіком постійно я розмовляю, якщо мене вже мучить. І чоловіка я розумію, дві рідні жінки не можуть ужитися. І кожна тягне на свій бік. Ой, повірте, багато всього можна розповісти.

Я перенесла операцію, були проблеми. І це завдяки його мамі. Вона навіть не пошкодувала мене.

Чоловік каже: «Ти до моєї мами звертаєшся на «Ви», мамою не називаєш. Я пояснила йому причину, оскільки його мати не ставиться до мене як до дочки, ось і вся причина.

Мої батьки його прийняли як рідного сина. Мама моя в ньому потонула прямо, добрий та ідеальний син, про якого можна мріяти.

Тато теж прийняв його як сина. А ось його мати ставиться до мене так, ніби я з дитячого будинку чи з вулиці мене підібрали.

Моя мама поки що терпить таке ставлення, каже, якщо ще щось повториться, то все розповість батькові. І тоді вже точно розлучення. Я й батьків розумію.

Стільки всього зробили для мене та для них, усю квартиру облаштували, посуд накупили та багато всього зробили. Батьки у мене золоті, та й у них є мінуси, але тільки у своїх відносинах. А це нас не стосується. А як батьки вони добрі.

Я до чого це все пишу? Щоб ви зрозуміли всю ситуацію і щоб виговоритися. Може, ви мені дасте правильну пораду, як мені вжитися і як зі свекрухою поводитися. Буду дуже вдячна за поради.

КІНЕЦЬ.