Відносини невістки та свекрухи – привід для численних анекдотів. На щастя, мені з матір’ю чоловіка пощастило. Олександра Миколаївна – жінка спокійна, тиха, у гості до нас приїжджає нечасто, та й порадами своїми мене не дошкуляє.

Ось тільки останнім часом я помітила, що свекруха стала скоса на мене поглядати. Коли я до неї звертаюся, то відповідає неохоче, крізь зуби. Я запитала про поведінку матері у чоловіка:

– Борю, що з твоєю мамою відбувається? Раніше приїжджала завжди з усмішкою, а зараз поводиться так, ніби їй гидко зі мною за одним столом сидіти. Хіба я чимось її образила? Чи просто зірки не так зійшлися?

– Ой, Аля, та не бери ти в голову. Хіба вам, жінкам, потрібні вагомі причини для зміни настрою? Мама вранці із сусідкою посварилася, заспокоїтися ніяк не може, – відповів Боря.

Але його слова мене не переконали. Дуже різко свекруха звернулася проти мене, тут щось нечисте. Якось чоловік з ранку раніше поїхав на рибалку, а годині о десятій ранку у двері зателефонували. Я відкрила. На порозі стояла Олександра Миколаївна, вона була чимось засмучена:

– Доброго дня, Аля. Мені треба тобі дещо сказати, – почала вона прямо з порога, навіть не перепочивши.

– Олександре Миколаївно, та Ви проходите, навіщо стоїте в коридорі? Ми з Вами давно не бачились. Давайте разом вип’ємо чаю, а на кухні Ви мені все розповісте, – запропонувала я.

– Ні, чаювати ми з тобою не будемо, адже ми не подруги, – відмовилася свекруха, блиснувши очима. Я з напруженням чекала, що вона скаже далі.

– Знаєш, Аля, я дуже раділа, що Боря знайшов таку дружину, як ти: гарну, розумну, господарську, із пристойної родини. Але я не могла і подумати, що ти зважишся заборонити моєму синові приїжджати до мене в гості. Я його мати, і цього ти ніколи не зміниш!

Звичайно, ти не зобов’язана мене кохати, але поважати обов’язково. Після вашого з Борею весілля я його майже не бачу. Хіба можна постійно шантажувати хлопчика розлученням, якщо він хоче просто відвідати матір? Враховуй те, що ти не тією стежкою пішла. Так і до розлучення недалеко.

Від такого повороту подій у мене зник дар мови, адже я ніяких заборон чоловікові не ставила. Мало того, я сама завжди була рада з’їздити до свекрухи або побалакати з нею у нас вдома. Але цього я їй сказати не встигла. Олександра Миколаївна сказала все, що хотіла, та вискочила з квартири.

Після повернення Бориса з риболовлі на нього вперше чекала не вечеря, а допит. Я прямо запитала у чоловіка про те, навіщо він прикривається уявними скандалами та псує наші стосунки зі свекрухою. Відмовки він придумував недовго, а потім заявив:

– Так, я збрехав. Ну і що тут такого? Яка різниця, які в тебе стосунки з моєю мамою, адже всі знають, що свекруха з невісткою ніколи не знаходять спільну мову. А я втомився від постійних маминих прохань: «Відвези», «Привези», «Купи», «Прикрути». Її зовсім не цікавить те, що маю свої справи. Зате тепер, коли я говорю, що ти забороняєш мені приїхати, вона відразу відстає. І всі задоволені.

– Так, для тебе це – дуже зручна позиція. Зате на мене Олександра Миколаївна вовком дивиться, – заперечила я. – Я хочу, щоб ти їй все розповів. Мені не подобається те, що вона вважає мене чудовиськом. І, між іншим, мені важлива думка свекрухи, адже вона – бабуся наших майбутніх дітей.

– Ага, я все розповім і сам стану «цапом-відбувайлом». Не робитиму я цього. Для тебе моя мати – таки чужа людина, а от я з нею сваритися не хочу. Чи мало що, раптом із заповіту мене викреслить? Так що, якщо тобі треба, то сама з нею і пояснюйся, але врахуй: я все заперечуватиму.

Після цих слів я, мов підкошена, звалилася на диван. Звісно, я розумію, що Олександра Миколаївна скоріше повірить синові, а не мені. Як же інакше? Але я все-таки постараюся натиснути на Борю і змусити його зізнатися. Впевнена, що свекруха його вибачить, хоч і не відразу.

Якщо ж відновити справедливість не вдасться, думаю, нам краще одразу розлучатися. Чи мало, кому мій люблячий чоловік збреше наступного разу?

КІНЕЦЬ.