Чоловік йшов по дорозі з kоханкою, думаючи, що дружина в селі. Юля випадково побачила їх з вікна швидkої — і набрала номер чоловіка. На її очах Андрій дістав свій телефон з кuшені брюк і відповів

 

На питання, де він, нахабно збрехав, що з роботи в сусідній ларьок побіг, за ватрушечкою.Не знала б про коханку, якби не випадок Посеред ночі Юлі зателефонував батько. — Маму в лікарню відвезли. Температура третій день.Переполошилася Юля.Нашвидку зібралася і поїхала, наказавши чоловікові водити сина, Івана, в школу. Поїду мінімум на тиждень, поки маму не випишуть, — оголосила чоловікові вона, — Ви ж не маленькі, впораєтеся.

Юлині батьки в сусідньому від міста селищі жили, всього 50 км шляху, недовго їхати. Приїхала, відразу бігом в лікарню, а там у матері виявили пневмонію, зібралися в місто везти, там все-таки обласна лікарня є. Юля дала добро, разом з матір’ю в карету швидкої допомоги завантажилася і поїхали.

А там в дорозі мобільного зв’язку немає, так і забула Юля чоловікові зателефонувати, відзвітувати.Прибувши в місто, » швидка » застрягла в пробці, коли раптом Юля, з вікна, з «швидкої», побачила чоловіка, Андрія. Той ішов по тротуарчікі з якоюсь дівчиною під руку. Дівиця в руках квіти несе, красиві такі темно-червоні троянди.

Білі гладке волосся, яскраво-червоні губи, стрілки — до самих скронь на очах намальовані. Ну чисто Жінка-кішка.Юля телефон дістала і давай чоловікові дзвонити.На її очах Андрій дістав свій телефон з кишені брюк і відповів звичне «алло». На питання, де він, нахабно збрехав, що з роботи в сусідній ларьок побіг, за ватрушечкой. З повидлом. Що це за ватрушечка, Юля вже побачила. Але плакати і виявляти зрадника в телефон на очах у матері нічого не стала.

Мама переживати буде, на те вона і мама, хоч вже і бабуся. Юліну маму в лікарню благополучно забрали і Юля відразу ж помчала додому. У грудях свербіло, в носі хлюпалося, а в очах від сліз палило нещадно, але розкисати часу не було. Юля все речі чоловіка по валізах розклала, за звичкою підвертаючи акуратно рукавчики на сорочках і штани складаючи, строго дотримуючись стрілки.А потім схаменулася, вивалила все назад і як попало закинула. Всі речі не влізли, а валізи вже закінчилися. Так вона ногами давай весь вміст втоптувати, щоб, значить, утрамбувати.

А потім, щоб застебнути замочки, ще й зверху попою сіла, бурмочучи про себе нечитабельні лайки. І винесла за двері в під’їзд всі речі.Нагулявшись, чоловік з’явився додому як тільки Юля йому зателефонувала і повідомила про свій приїзд. — Юля? Чого приїхала? А валізи чого за дверима стоять? — обурився Андрій, дивлячись на неї безсоромними очима.

— А бачила я вас. Тебе бачила і твою ватрушечку, — оголосила Юля, стоячи до судженого задом і жарячи спокійно в сковорідці котлети з свинячого фаршу.Котлети — синові який повинен був зі школи повернутися; бульончик курячий — для матері (в лікарню). Чоловік засоромлено замовк, потім щось про сина звично почав говорити.-Проживем, виховаю, — заспокоїла його дружина.Дай хоч повечеряти перед відходом, — раптом почав благати він, відчувши запах котлет.- Обійдешся, — відбрила його дружина.Пішов Андрюша. Хоч і видно було по очах, що без особливого бажання.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩